Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
<30> Книга Псалмів 118 (119): 18.
125 "Ліва" ("широка") та "права" ("вузька") дороги людського життя, тобто шляхи грішників та праведників, - усталений образ в українському бароковому письменстві, зокрема у творах Кирила Ставровецького [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 35, 112 (зв.), 207 (зв.), 331-331 (зв.)], Мелетія Смот-рицького [див.: Smotryc'kyj М. 0Qf|vo<;, to iest Lament iedyney s. Powszechney Apostolskiey Wschodniey Cerkwie z obiasnieniem dogmat wiary. - Wilno, 1610. - K. 1 (передмова до читача)], Афанасія Кальнофойського [див.: Kalnofoyski А. ТЕратоиругц^а. - Kiiow, 1638. -
S. 3], Сильвестра Косова [див.: Kossow S. Патхрікоѵ, abo Zywoty ss. oycow pieczarskich. -
Kiiow, 1635. - S. 72], Іоаникія Галятовського [див.: Галятоесъкий І. Казаня приданыи до книги «Ключ разумѣнія» названои. - Київ, 1660. - Арк. 34-34 (зв.)], Симеона Полоцького [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 26 (зв.), 183, 391, 393, 480 (зв.)], Лазаря Барановича [див.: BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 16], Дмитра Туптала [див.: Туптало Д. Книга житій святых. - Київ, 1689. - Арк. 183 (зв.), 283], Стефана Яворського [див.: Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. - С. 190, 913], Івана Леванди [див.: ЛееандаІ. Слова и рѣчи. - Санкт-Петербург, 1821. - Ч. 1. - С. 140] та інших. ш Ідеться про "гарній Єрусалим". Пор., наприклад, з думкою Леонтія Карповича: "О мѣсто презацноє. О мѣсто преславноє, лѣпший єст день єдин мешканя твоєго, аниж тысяча лѣт по том непевном и бурливом мору жекглованя. О граде великого Царя, Ієрусалиме небесный, который єстес маткою всѣх нас! О, отчизна наша милая и пожаданая! О доме утѣхи! О мѣсце непрерваного покоя! О гнѣздо трвалых роскошей! О кгрунте правдивоє свободы! О скарбе неотменноє гцастливости!" [КарповичА. Казаньє на Преображеніе Господа Бога и Спаса нашего Іисуса Христа ЦЛевшунЛ. В. Леонтий Карпович. Жизнь и творчество. - Минск, 2001. - С. 180 (додатки)]. ш Книга Псалмів 77 (78): 33.
128 Послання св. ап. Павла до ефесян 5: 16.
129 Книга Псалмів 45 (46): 11.
во ці СЛОва Сковороди, поза сумнівом, звернені найперше до самого себе, адже поет гостро відчував проминальність часу. Якось, прокинувшись до схід сонця, він болісно розмірковував: "Я ще й тепер не вмію користуватися часом, ба навіть той час, який є тепер у моєму розпорядженні, витрачаю на дрібниці або, що ще гірше, - на смуток, або, що найгірше, - на гріхи".
131 Перша літера в цьому слові написана не зовсім чітко. У попередніх виданнях тут стоїть чгьм, але в автографах Сковороди це слово завжди має форму чем.
132 "Одного філософа запитали: що є найкоштовніше? Відповідь була: час" (лат.). Схоже твердження Діоген Лаерцій (V, 40) приписує Теофрастові (бл. 372 - бл. 287 pp. до н. е.), котрий не раз казав, що "найдорожча витрата - це час" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 217].
133 Квінт Горацій Флакк (Quintus Horatius Flaccus) (65-8 pp. до н. е.) - великий римський поет, улюбленець Сковороди. Зокрема, Сковорода переклав оди Горація «До Ліцінія Мурени» (II, 10) та «До Помпея Гросфа» (II, 16) («Пѣснь 24-я»; «Oda Horatiana [libri II, XVI] de animi tranquillitate»). У діалозі «Бесѣда 1-я» зринають слова Горація: "Porticibus, non judiciis utere vuldi", - які Сковорода перекладає приказкою: "По мосту-мосточку с народом ходи, а по разуму его себе не веди". Перегодом, у присвяті діалогу «Silenus Alcibiadis», Сковорода наведе слова Горація: "Nec dulcia differ in annum..." ("He відкладай насолоди на рік..."). Філософ згадує Горація також у листах до Михайла Ковалинського та Федора Жебокрицького, наслідує його в деяких своїх поезіях. Так, незавершена латиномовна поезія «Щасливий, хто уникає справ...» є наслідуванням другої еподи Горація, а псальма «Всякому городу нрав и права» - наслідуванням оди І, 1 («До Мецената»). Горацій приваблював Сковороду не лише як блискучий майстер поетичного мистецтва, але також як співець "золотої мірноти" (aurea mediocritas) та епікурейського спокою. Недаром у діалозі «Silenus Alcibiadis» наш філософ наводить грайливе окреслення, яке дав сам собі Горацій: "...з череди Епікура/ Я поросятко гладке" (Послання, І, 4,15-16). Слід сказати, що старі українські письменники часто зверталися до поезії Горація. Наприклад, до Сковороди його перекладали Афанасій Кальнофойський [див.: KdnofoyskiА. ТЕратоиругц^а. - Kiiow, 1638. - S. 12 (передмова, б. п.)], Лазар
Баранович [див.: BaranowiczL. Nowa miara starey wiary. - Nowogrod-Siewierski, 1676. -
S. 252], Іван Максимович [див.: Максимович I. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 83, 88], Михайло Козачинський [див.: Козачинський М. Философіа Аристотелева. - Львів, 1745. - Арк. 2 (зв.)] та інші. Про особливості цього сковородинського переспіву оди Горація див.: ЧижевськийД. До перекладів Сковороди// ЧижевськийД. Український літературний барок/ Підготовка тексту й мовна редакція Леоніда Ушкалова; вступна стаття Олекси Мишанича. - Харків, 2003.-С. 170-172.
134 Горацій. Оди, II, 16, 1. У перекладі Андрія Содомори: "Миру просить той, кого вітер буйний..." [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 56].
135 Поет говорить тут про "Христову бідність". її єство він яскраво окреслив у своїй латиномовній поезії «Похвала бідності».
136 Горацій. Оди, II, 16, 27-28. У перекладі Андрія Содомори: "...і так немає повного щастя" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 56].
137 Про жанр "відхідної пісні" ("апобатеріона") Сковорода в листі до Гервасія Якубовича від
22 серпня 1757 р. писав таке: "Апобатеріон походить від грецького слова anopaLVELV, що означає 'відходити, від'їжджати'. У цій пісні тих, хто від'їжджає, проводжають побажаннями добра й різних благ". Пор.: Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю. І. Ковалів. - Київ, 2007. - Т. 1. - С. 82. За своєю загальною тональністю та образним ладом апобатеріон Сковороди нагадує ектенії «Чину благословенія в путь» [пор.: МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 227-232 (друга пагін.)].
138 Наприкінці літа 1758 р. приятель Сковороди намісник переяславського єпископа Гервасій Якубович на запрошення Йоасафа Миткевича, призначеного 26 квітня 1758 р. єпископом білгородським та обоянським, вирушив до Білгорода