Співучасть у злочині - Ігор Іванович Митрофанів
Обвинувачення у протиправному проникненні до житла чи іншого приміщення під час розбійного нападу ні К. Р, ні К. В. не пред’являлося й у вироку немає посилання на цю кваліфікуючу ознаку. Із матеріалів справи видно, що К. Р. не брав безпосередньої участі у позбавленні життя потерпілого Д. В. під час розбійного нападу, але ця обставина не є підставою для звільнення його від відповідальності за умисне вбивство. Як правильно визнав суд, К. Р. і К. В., готуючись до розбійного нападу на магазин, озброїлися ножем і газовим пістолетом, які використали під час учинення злочину, завдаючи потерпілим удари цими предметами у життєво важливі органи. Розповідаючи про поведінку К. Р і К. В., потерпіла Д. Д. пояснила, що в процесі нападу, коли її чоловік Д. В. вчинив нападникам опір, саме К. Р. дав команду К. В. вбити його, а сам завдав їй удари пістолетом по голові, тобто діяв як підбурювач. Виходячи з конкретних обставин злочину, суд обґрунтовано визнав, що у цьому випадку К. Р. і К. В. з метою заволодіння виручкою діяли щодо потерпілих узгоджено і цілеспрямовано, завдаючи кожному з них удари заздалегідь приготовленими предметами у життєво важливі органи. Тільки завдяки щасливому випадку для потерпілої Д. Д. не настали такі наслідки, як для її чоловіка. Таким чином, у цьому випадку К. Р. безпосередньо не завдавав ударів потерпілому Д. В. з метою позбавити його життя з корисливих мотивів, оскільки тримав потерпілу Д. Д. і завдавав їй удари пістолетом по голові, але, маючи єдиний умисел із К. В. і давши йому команду вбити Д. В., діяв щодо останнього з умислом на позбавлення його життя. За таких обставин не можна дії К. В., який виконав наказ К. Р. у процесі розбійного нападу і вбив потерпілого, визнати ексцесом виконавця злочину і звільнити К. Р. від кримінальної відповідальності за вбивство.
Суд першої інстанції, глибоко проаналізувавши всі докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що К. Р. вчинив умисне вбивство за попереднім зговором у групі з К. В. і діяв як співвиконавець злочину. Отже, його дії правильно кваліфіковано за пунктами «а», «і» ст. 93 КК. Підстав для скасування вироку у цій частині немає. Разом із тим, колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України визнала, що суд без достатніх підстав кваліфікував дії К. Р. і К. В. за п. «в» ст. 93 КК як умисне вбивство, вчинене у зв’язку з виконанням потерпілим свого громадського обов’язку, оскільки не можна кваліфікувати вбивство однієї особи за сукупністю пунктів «а», «в» ст. 93 КК, тому що неможливо вчинити вбивство одночасно з корисливих мотивів й у зв’язку з виконанням потерпілим свого громадського обов’язку.
У цьому випадку, як правильно визнав суд, засуджені мали корисливі мотиви і в процесі розбійного нападу за попереднім зговором між собою умисно вбили потерпілого, який вчинив їм опір. Із цього випливає, що умисне вбивство Д. В. було вчинено не у зв’язку з виконанням ним свого громадського обов’язку, а з корисливих мотивів. У зв’язку з викладеним кваліфікація дій засудженого К. Р. і в порядку ст. 395 КПК засудженого К. В. за п. «в» ст. 93 КК з вироку виключена[135].
Складним вважається питання розмежування підбурювання від інтелектуального пособництва. Деякі вчені навіть зазначали, що інтелектуальним пособником, підбурювачем вважається той, хто, не беручи фактичної участі в діянні, умисно викликав у інших осіб рішучість умисно вчинити певний злочин.
На наш погляд, різниця між підбурюванням та інтелектуальним пособництвом полягає в тому, що підбурювач схиляє до вчинення злочину (збуджує рішучість його вчинити), а інтелектуальний пособник своїми порадами полегшує, допомагає, підтримує іншу особу у вчиненні злочину. Підбурювач уже зробив свою «чорну» справу і залишився осторонь, виконавець бажає вчинити злочин, і на сцені з’являється інтелектуальний пособник, що сприяє вчиненню злочину. Останньому вже не треба нікого зміцнювати в рішучості вчинити злочин — це завдання виконано до нього підбурювачем.
Таким чином, підбурювач впливає на бажання виконавця вчинити злочин, а інтелектуальний пособник впливає на виконавця вже після прийняття ним рішення вчинити злочин. Іншими словами, дії підбурювача спрямовані на визначення дій виконавця, а дії інтелектуального пособника підлеглі діям виконавця[136].
Пособник злочину. Поширеність злочинів, що вчиняються у співучасті, багато в чому визначається діяльністю пособників, які сприяють злочинній поведінці інших осіб. Пособництво у злочинах становить 7,2 % (55,1 % — серед співучасників-невиконавців). Слід також враховувати і високий рівень латентності пособництва, оскільки воно є зовні малопомітним і під час розслідування злочинів йому часто не приділяється належної уваги. Це свідчить про значну суспільну небезпечність пособництва, тому ефективність діяльності правоохоронних органів залежить і від успішної протидії цьому різновиду співучасті.
Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або в інший спосіб сприяти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27 КК України).
Вивчення судової практики свідчить про те, що цей різновид співучасника найчастіше зустрічається у співучасті з розподілом ролей. Діяльність цього співучасника, як правило, є менш небезпечною у порівняні з діяльністю інших співучасників. Пособник менш активний, він не керує злочинною діяльністю, не схиляє інших до вчинення злочину. Ступінь виразності пособництва може бути різним, що має знайти відображення під час кваліфікації вчиненого й у вирішенні питання про індивідуалізацію відповідальності.
Чи можна визнати пособництвом просте схвалення злочину? М. І. Ковальов вважає, що це є можливим у певних випадках. Наприклад, схвалення, що висловлюване начальником із приводу злочину, який готується підлеглим, як правило, може розглядатися як пособництво. Те ж саме можна сказати про схвалення, що висловлюване особою, від якої виконавець якоюсь мірою залежить (наприклад, сімейна залежність)
