Хто і де зірвав бліцкриг - Федір Трохимович Моргун

Ми повинні негайно припинити сатанинський танок садизму, який налетів в Україну «зі сторони». Замаскувавшись, засів у теле-, радіоцентрах, у багатьох редакціях газет і журналів, у кінопрокаті, у так званій мас-культурі й «майстерно», високопрофесійно популяризує принади алкоголю, тютюну, наркотиків, неробства, гульбищ і розбещеності.

Треба негайно повернути на телеекрани та в інші засоби масової інформації України геній Шевченка, Сковороди, Гоголя, людинолюбство Вернадського і Короленка, правду Франка і Лесі Українки, мораль Макаренка, Су-хомлинського і Захаренка, народність і доброту Гончара, Загребельного, Ліни Костенко, Василя Симоненка та інших діячів мистецтва, чиї твори сіють добро, зігрівають душі, закликають любити труд, свободу, честь, совість, вірно служити своєму народу.

Упевнений — як протягом минулих віків українка рятувала своїх дітей, берегла народну пісню і рідну мову, так і в найближчому майбутньому вона за всенародної підтримки виведе на вірний шлях нашу молодь у XXI столітті. В цьому жінці-матері повинні допомогти дитячі дошкільні заклади, школи, нормальні умови роботи, надійний заробіток чоловіка і її самої.

Саме цьому, в першу чергу, повинні приділити свою максимальну увагу українські ЗМІ, а не тиражувати брехню, насилля, садизм, пиятику і розпусту. Треба підтримати зусилля Президента Віктора Ющенка, Верховної Ради і уряду, спрямовані проти тих, хто систематично плюндрує мораль, свідомо калічить душі наших дітей, відлучає їх від навчання і праці, намагається перетворити у ледарів і недотеп. Кожен українець як особистість і всі українці як народ зобов'язані відродити справжню демократію, що призведе до небаченого розквіту рідної мови, нових яскравих творів у літературі, поезії, мистецтві — призведе до небаченого розквіту культури і глибокої поваги до нас, українців, усього світового співтовариства. «Заговори, щоб я побачив тебе», — казали древні. Настав час побачити у самих собі українців, і — як українці — ввійти у широкий світ!

Сатанинськими силами була здійснена пекельна робота для втягування провідних народів і держав у Другу світову війну, в якій найбільших жертв зазнали Білорусія, Україна, Росія, а також Польща, Югославія, Німеччина, Японія та Китай.

Події, що мали місце під час війни, після неї і нині, засвідчили, що життя без честі й совісті, без визнання суверенного права кожного народу, без справжньої повнокровної свободи нічого не варте.

Настав час урядам усіх держав, насамперед провідних країн світу, остаточно переконатися, що є тільки один засіб позбутися загрози нової світової війни, та й локальних також. Засіб цей — згуртованість усіх вільних народів, довіра і взаєморозуміння. Вони необхідні ще й тому, що перед усіма народами сьогодні стоїть глобальне завдання — врятувати нашу прекрасну планету й земну цивілізацію від екологічної катастрофи. Людям пора зрозуміти й визнати, що життя на планеті у величезній небезпеці. Ми всі на межі, яку переступити не можна. Необхідно визнати й інше: підвели нашу планету до згубної межі так звані передові індустріальні країни Європи, Північної Америки, Радянський Союз, Японія, Китай та інші держави, які влаштували гонку непродуманого матеріального збагачення і нарощування згубних засобів війни.

Прошу читача зрозуміти мене й мої тривоги за стан навколишнього середовища, за долю людства. Зрозуміти правильно, адже мої життєві струни завжди дзвеніли в такт тому, що бачив на полях, у лісах і повітрі, в містах і селах. Мій досвід і знання, надбані на посаді голови Державного комітету СРСР з охорони природи, зобов'язують постійно звертати увагу на тяжкий стан природи. Саме тому свою позицію я і виклав у книзі «Кінець світу? Чи...», виданій у Києві в 1991 році і другим виданням — у Москві в 1994 році, третім і четвертим в Бєлгороді. Справжня свобода сьогодні — це глобальна політика урядів світового співтовариства на ліквідацію смертоносної ядерної зброї, недопущення війни й прийняття адекватних заходів щодо збереження природи й навколишнього середовища. Саме цій меті повинні присвятити свою роботу і своє життя в найближчі роки провідні політики світу, і цим вони завоюють визнання і глибоку повагу народів.

Люди не повинні допустити появи таких політичних пройдисвітів, як Гітлер і Сталін. Сьогодні, як ніколи раніше, кращі уми людства повинні потурбуватися про появу лідерів, які б любили всі народи, про прихід на грішну Землю пророків і апостолів, які б мали виняткову творчу силу й високе почуття відповідальності, які б були здатними виправдати прагнення і сподівання згорьованих людей усіх рас і національностей.

Настав час, коли кращі уми людства повинні допомогти всім людям підняти свідомість жителів планети — як окремих людей, так і цілих націй — до загальносвітової свідомості. Хоча це і не означає, що кожна окрема нація повинна відходити від власних традицій, культурного спадку, від національних ознак. Навпаки: це передбачає, що при збереженні власної національної культури кожна нація сприйме кращу культурну спадщину інших націй. При цьому відбуватиметься не процес нівелювання, який згладжує особливості націй, а процес зростання, який дає націям можливість розвиватися, незважаючи ні на які державні кордони.

На очах мого покоління відбулося страшне забуття Бога, відчуження від прародительки всього сущого — природи, відхід від принципів порядку до руйнівної ідеї класової боротьби. Так звані пролетарські вожді досить уміло й не без успіху втовкмачували в голови людям однієї шостої частини планети, що ми — краща частина людства, її революційний авангард, і маємо право вчити всіх. Так, ми дійсно ні в чому не гірші за інших, але реальне життя засвідчило, що нам є чому повчитися в багатьох народів і держав так званого капіталістичного світу. Незалежність і свобода, яку здобули народи колишніх союзних республік СРСР, серед них і мій український народ, вимагають ще більшої віддачі, самокритичності й відповідальності в розвитку економіки й культури нових держав.

Нинішнє покоління і наші нащадки повинні вічно дякувати тим, хто бився в Другій світовій — Великій Вітчизняній війні за ідеали свободи і своєю невтомною працею продовжити цю боротьбу, відстоюючи ідеали добра, гуманізму й справжнього братерства між людьми.

Це наш святий борг перед тими, хто впав у боротьбі за ідеї добра, справедливості і гуманізму в минулому, і священний обов'язок перед нашими дітьми, дітьми всіх народів, кому випаде доля жити і творити в новому, третьому тисячолітті, двері в яке відчинило нам провидіння — в надії на нашу ретельність і розум.

Уряди всіх країн, у першу чергу індустріальних, повинні вжити дієвих і рішучих заходів, аби розв'язати найважливіші екологічні проблеми сучасності. Сьогодні це найперша турбота керівників і політиків, тобто тих людей, котрим народи довірили керівництво в наш час. Вони зобов'язані усвідомити важливість свого становища, відчути всю глибину