з двома натурами – доброю і поганою, інші («Шахнаме») свідчать, що було два симурги – благий і демонічний. Благий (добрий) симург знайшов у пустелі немовля Заля, батька Рустама, і вигодував його у своєму гнізді (універсальний мотив світового фольклору). Він же вилікував противника зороастризму Рустама і допоміг йому убити заговореною стрілою непереможного борця за зороастрійську віру Ісфандіяра. Демонічного симурга убив Ісфандіяр, який у ранніх версіях епосу, ймовірно, взагалі виступає як супротивник симурга. Здатність симурга зцілювати – відлуння давнього євразійського міфу про орла, який приніс на землю пагін Дерева Життя з неба чи зі священної гори. Негативна іпостась симурга теж, мабуть, євразійського походження. Пера симурга в міфах використовувалися при гаданні і магічних діях. Симург – один з найпопулярніших образів в образотворчому мистецтві. На повстяному килимі з курганів Пазирика (V–III ст. до н. є.) зображений поєдинок симурга зі сфінксом.[233] Класичним вважається зображення симурга на золотій посудині (жбані) з Копенського чаатаса (VIII ст. н. е.). Збереглося багато зображень симурга на поліхромних кахлях в мініатюрах XIII–XIV ст. На шабельних клинках тієї ж епохи часто зображувався поєдинок симурга з драконом (малося на увазі чудесне покровительство симурга господарю зброї). На мініатюрі з рукопису 1493 р. із списком поеми Аттара «Бесіда птахів» зображений симург (терміном «симург» софійські містики з оточення Аттара позначали своє божество), який кольором свого оперення примушує засоромитися павича і фазана (чим метафорично стверджує перевагу вищого духовного начала над іншими проявами буття). Після приходу на царювання династії Сефеїдів зображення симурга стало емблемою Ірану поруч з його державним гербом. Від авестійського симурга походить також Семурв – фантастична істота з головою і лапами пса, з крилами і в риб'ячій лусці (що символізує його панівне становище на землі, у повітрі і воді).
Близький до образу симурга Гаруда (дослівно «пожирач») індійських аріїв. Гаруда зображувався фантастичною істотою з людським тулубом, орлиною головою, крилами і кігтями. У туркменському фольклорі є багато казок про птицю симург, яка переносила на собі героїв на міфічну гору, вбрану дорогоцінними каминями і золотом.
Туркмен-йомуд
У туркменських казках відома чарівна птиця Замир, яка походить від птиці Зумруд, персонажу арабських і перських казок.
У туркменів було розповсюджене і вірування про двох великих птахів Гарагуш-какди і Гарагуш-тутди. Їхні образи не завжди негативні і зближаються із переказами про Гаруда і Симурга.
«Авеста» говорить про трьох птахів: Саєна (орел чи гриф), Аразіф'я (орел) і Варегна (беркут). Про птаха Варегну, втілення дикої сили, в «Авесті» (Бахрам-Яшт) говориться:
Той, що хапає знизу здобич кігтями,Той, що клює її згори,З усіх птахів найшвидший…
