Хто і де зірвав бліцкриг - Федір Трохимович Моргун
Шановний сучаснику! Шановний українцю! Вдумайся в поведінку і дії цих душогубів нашого народу.
Гітлер і його банда вимагали від своєї армії знищення нашого народу за те, що не підкорився, не співпрацював з окупаційними фашистськими властями, боровся проти них, чекав повернення своїх і визволення з окупації.
Сталін і його банда звинувачували українців у гріхах, яких вони не робили, збиралися вислати з України в Сибір всіх, що знаходилися на окупованій фашистами території. За що? За те, що вціліли і вистояли у фашистському полоні?
Убивці типу Сталіна — організатори геноциду проти мого народу — розраховували, що вони вічно будуть при владі і їхні злочини залишатимуться вічною таємницею. Але в світі рано чи пізно торжествує правда, і сьогодні мільйони убієнних жертв кістлявими пальцями показують на вбивцю Сталіна і його банду. Це і є судний день і він завжди відбудеться над усіма вбивцями, організаторами геноциду, також і над тими, хто зараз готує або веде війни, чинить убивства.
Сьогоднішні комуністи, які носять по майданах і вулицях портрети цього душогуба українського народу, подумайте, для чого він нищив ваших батьків?
Спеціально підкреслюю, що більшість німецьких фронтових воєначальників і командирів нелюдських наказів Гітлера про поголовне винищення населення України, яке проживало на окупованій території, свідомо не виконувала. В результаті за 1943—1945 роки в основному за рахунок контингенту 1924—1927 років народження на Україні було мобілізовано та відправлено на фронт понад 3 мільйони чоловік (В. Гриневич, кандидат исторических наук. Воєнная мобилизация в Украине 1943—44 годов. — Газ. «Зеркало недели», 2005, 3 сентября). Чи мала таку кількість живої сили в той час уся німецька армія на Східному фронті?
Сьогодні, як ніколи, вимагається для історії відкритий, суворий і невідворотний справедливий суд над усіма призвідцями війни! Необхідно суворо виявити своє відплатне презирство до всіх, хто за своїм політичним обов'язком владних керівників країни не вберіг народ від війни. І хай знають усі, кому народи довірили владу, що, якщо вони допустили втягнення людей у війну, їх чекає всенародна ненависть і нещадна, сувора кара.
Професор А. Мокренко в газеті «Сільські вісті» за 1 червня 2001 року «Де ми, українці, поділись?», коментує книгу групи ленінградських учених за редакцією А. А. Шиба-нова, де повідомляється, що в 1929 році українці були най-численнішим народом у Радянському Союзі — нас було 81 мільйон 195 тисяч.
Рівно через півстоліття, в 1979 році, також був проведений Всесоюзний перепис населення. У довіднику «Населення СРСР» наведені такі дані: росіян — 137 млн. 397 тис., українців — 42 млн. 347 тис. (це вже із Західною Україною, Буковиною й Закарпаттям). Росіян, білорусів, татар збільшилося за півстоліття вдвічі; узбеків, вірменів, таджиків — втричі, а українців стало... у два рази менше?
Що ж із нами трапилося і що відбувається зараз? Хто й коли розкриє істинні причини біди, в якій опинився мій народ?
Дехто з моїх земляків намагається пред'явити претензії за такий стан до Росії, російських людей. Категорично не згоден! За роки так званої «інтернаціоналізації» і створення єдиної «спільноти радянських людей» багато втратили всі народи колишнього Радянського Союзу, також і російський. «Обвал» 1991 року виявився не випадковим. Він — наслідок, у тому числі, багаторічної недалекоглядної національної політики правлячої верхівки, а не вина російського народу. Без знання цієї правди неможливо зрозуміти інші важливі події нашого життя. Зокрема, правди про громадянську війну 1918—1920 років, про підготовку до Другої світової війни і хід цього побоїща народів, організованого Сталіним і Гітлером...
Більшовицько-сталінський режим був бандитським. Він свідомо поділив змучених Першою світовою війною людей на «буржуїв» і «пролетарів», на білих і червоних, створив ситуацію для кровопролитної громадянської війни і знищення народу. Лише деякі офіцери колишньої царської армії уникли розстрілів. Сорок тисяч офіцерів і солдатів Врангеля, які здалися в полон Червоній Армії в Криму, були без суду і слідства розстріляні за наказом Троць-кого, а ЗО тисяч офіцерів — знищені під Ленінградом за наказом Зінов'єва... Ленін, Сталін і Троцький — виконавці геноциду проти донських козаків. Тільки на території Війська Донського знищена половина населення (ж. «Наш современник», 1996, М 8, с. 136).
Ігор Родін у газеті «Киевский телеграф» у публікації «Звичайний більшовизм» повідомляє: «Денікінська комісія з розслідування діянь більшовиків у період з 1918-го по 1919 рік в узагальнюючому нарисі про «червоний терор» нарахувала понад 1700000 жертв. Є і статистика щодо класової приналежності, що була опублікована в англійській газеті «The Scotsman» у листопаді 1923 року: 28 єпископів, 1219 священиків, 6000 професорів та вчителів, 9000 лікарів, 54000 офіцерів, 260000 солдатів, 70000 поліцейських, 12950 землевласників, 355250 інтелігентів і професіоналів, 193290 робітників і 815500 селян, а всього 1776737 чоловік.
Член колегії ВЧК Мартин Лаціс писав 1 листопада 1918 року в газеті «Червоний терор»: «Ми не ведемо війни проти окремих осіб. Ми знищуємо буржуазію як клас. Не шукайте на слідстві матеріалів і доказів того, що звинувачений діяв словом чи ділом проти Рад. Перше запитання, яке ви повинні йому запропонувати, — до якого класу він належить, якого він походження, виховання або професії. Ці питання і мають визначити долю звинуваченого. У цьому смисл і суть червоного терору».
Перед визволенням Києва військами Денікіна більшовицька агонія була жахливою. На додачу до місцевих катів Москва прислала заступника голови ВЧК Якова Петерса. Хвиля терору обрушилася на мирне населення» (газ. "Киевский телеграф", 2004,17—23 грудня).
Далі автор, посилаючись на документи, перераховує кількість жертв, розстріляних без суду і слідства в Києві, Таганрозі, Криму, в містах і станицях Кубані. Тільки в цих регіонах з 1918 по 1919 рік бандитський більшовицький режим знищив понад 1 мільйон 700 тисяч людей — еліти українського і російського народів.
Кожний, хто зможе прочитати цю публікацію в газеті повністю, побачить, з якою жорстокістю більшовицькі садисти розстрілювали свої жертви, як гвалтували молодих дівчат у Краснодарі, чинили мерзенні розправи.
Революція і громадянська війна коштували Росії величезних жертв. За період 1917—1921 років загинуло вісім мільйонів чоловік, а обсяг промислової продукції в 1920 році склав лише 13,8 % від царського, довоєнного 1913-го. (Иоанн, Митрополит Санкт-Петербургский и Ладожский.
