Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко

онгон його – хумай. Значення Салор – озброєний шаблею, знак його тамги —

онгон його – беркут. Значення Імір – багатющий, знак його тамги -

онгон його – [?]. Значення Ала-йонтли – той, що має рябого коня, знак його тамги нагадує колиску -

онгон його – кібчик. Значення Урегір – доброчинний, знак його тамги -

онгон його – яструб. Значення Ігдір – великий, знак його тамги —

онгон його – яструб. Значення Букдуз – послужливий, знак його тамги -

онгон його – балобан. Значення Ава – високоповажний, знак його тамги —

онгон його – білий сокіл. Значення Киник – шановний [поважний], знак його тамги —

онгон його – яструб [самець].

Увесь народ з ханом на чолі сказав: «Якщо ви заріжете одного барана, чи десять, чи сто, чи скільки б то не було, м'ясо його діліть так, як сказано вище. І нехай кожен бере й їсть [його] із своїми синами і нукерами». І ще сказали: «Якщо хто-небудь виявиться винним [у злочині], – чи знаходиться та людина близько чи далеко від місця перебування царя, чи буде людина, яка вчинила злочин, з царського уруга чи з якого іншого уруга, якщо від хана прийде людина, щоб покарати її, нехай ніхто – ні брат хана, ні син хана, ні беки його – не захищають її. А якщо хто-небудь буде захищати її і надасть покровительство під тим приводом, що, мовляв, він умовив мене, – хто б не був покровителем, – належить: людину, яка заступалася, привести до царського порога і ударом меча по спині розсікти її навпіл, щоб ті, що можуть бачити – бачили, а ті, що можуть чути – чули».

І ще ось що: «Царем нехай ставлять людину з нащадків Огузових, із синів бузуків. Двох [на ханство] нехай не піднімають,[171] бо якщо хан один – іль розкошує, а якщо [їх] двоє – іль гине. Мудреці, що жили до [нас], казали: «В одні піхви два мечі не входять, два мужа не можуть брати одну жону, в одному юрті двом правителям (тора) немає місця».[172]

[Цей] заповіт ('аhднама) написали на великому аркуші паперу. І всі, на чолі з Кун-ханом, його молодші брати, сини, беки, найкращі із старійшин і найкращі з джигітів на [тому] аркуші написали свої імена і поклялися: «Поки ми живі, ми не відступимо від цих слів. Якщо нащадки наші будуть благородними, нехай вони дослухаються до цього заповіту і чинять [згідно нього] до кінця світу. А якщо вони [нащадки наші] виявляться людьми неблагородними і скажуть: «Давайте зруйнуємо юрт», то не чиніть [так]!» Підписавши свої імена, приклавши печатку, поклали грамоту ('аhднама) в скарбницю Кун-хана.

Коли помер Огуз-хан, Кун-хану було сімдесят років і ще сімдесят років він царював, сидячи на місці свого батька і творячи справедливість і правосуддя; а потім він відійшов [туди, де] милосердя боже.

Після смерті Кун-хана усі внуки Огуз-хана і кращі люди іля зібралися і підняли ханом Кайі. Він, як і його батько, виказував милосердя ілю; процарювавши двадцять три роки, він відійшов [туди, де] милосердя боже.

У Кайі-хана було багато синів. Одному з його синів їхній дід [Кун-хан] дав ім'я Діб-Бакуй. І усі, великі і малі, одностайно підняли Діб-Бакуя ханом. В один з днів Діб-Бакуй-хан запитав народ: «Чи ще є нині хто-небудь з людей, що бачили Огуз-хана?» Йому відповіли: «Є один [такий] чоловік; він із салорського іля, зовуть