Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

9.1.6. екологічний податок;

9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

9.1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9.1.9. плата за користування надрами;

9.1.10. плата за землю;

9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

9.1.12. збір за спеціальне використання води;

9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів

9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок;

9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

9.1.16. мито;

9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

9.2. Відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

9.3. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

9.4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

До загальнодержавних податків та зборів віднесено лише ті, які встановлено Верховною Радою України та справляння яких є обов’язковим на всій території України. Досить часто до загальнодержавних податків та зборів відносять податки та збори, які надходять виключно до державного бюджету. Втім п. 9.3 цієї статті наголошує на тому, що цей аспект не є предметом регулювання Податковим кодексом України. Слушним у цьому випадку є посилання на те, що зарахування (надходження) коштів від сплати загальнодержавних податків та зборів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Дійсно, саме ці аспекти регулюються статтями 29, 64–69 Бюджетного кодексу України[18]. Усю групу загальнодержавних податків та зборів, виходячи із бюджетної спрямованості, можна розподілити на декілька груп: а) податки чи збори, які цілком зараховуються до державного бюджету; б) податки чи збори, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами; в) податки чи збори, які зараховуються та розподіляються між місцевими бюджетами. Тобто з цих позицій єдності ця група платежів не становить, тому важливо акцентувати увагу саме на певній компетенції. До загальнодержавних же податків та зборів віднесено лише ті платежі, які складають цю групу на підставі компетенції органу, що їх вводить.

Деякі зміни відбулися із переліком платежів, які включені до цієї статті. Так, зникло державне мито, та законодавець вирішив залишити лише такий обов’язковий платіж, який справляється при перетинанні митного кордону — мито. Це перш за все і обумовило практично наскрізне посилання в Податковому кодексі України на митне законодавство. Тобто цією статтею встановлено певну кордонну межу як з митним законодавством України (стосовно справляння мита), так і з бюджетним законодавством України (у випадку регулювання порядку зарахування податків та зборів до бюджетів). Напевне, слід ураховувати, що зарахування загальнодержавних податків та зборів може корегуватися також Законом України про Державний бюджет на відповідний рік (який входить до складу бюджетного законодавства — ст. 4 Бюджетного кодексу України), але в будь-якому разі має йтися про відповідність його норм Бюджетному кодексу України.

10.1. До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

10.2.3. туристичний збір.

10.3. Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

10.4. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

10.5. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

10.6. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Залежно від компетенції органу, що вводить відповідний податок чи збір на території певної територіальної громади, податки та збори складають підсистему загальнодержавних (ст. 9 цього Кодексу) та підсистему місцевих. До останніх відносять податки і збори, перелік яких встановлюється Верховною Радою України та які вводяться в дію місцевими радами і діють на території відповідних територіальних громад. Певною відмінністю попередньої статті від цієї є те, що місцеві податки та збори і встановлюються місцевими радами, і зараховуються до місцевих бюджетів. Утім загальнодержавні податки та збори, які встановлюються Верховною Радою України, не мають такої однозначної бюджетної спрямованості. Відносно реалізації компетенції стосовно місцевих податків та зборів хотілося б зробити одне зауваження. Навряд чи доречно пов’язувати перспективу появи того чи іншого податку чи збору виключно з рішенням місцевої ради.

У пунктах 10.3, 10.4 цієї статті закріплено чіткий владний припис стосовно того, що місцевими радами обов’язково мають бути введені податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Інші ж два збори можуть бути введені або не введені за власним рішенням відповідної ради. Порівняно зі ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування»[19] перелік місцевих податків та зборів значно скорочено. Якщо раніше законодавство гарантувало справляння двох місцевих податків