Основи загальної психології. Том I - Оксана Василівна Полозенко

Василь Петрович повернувся з роботи в поганому настрої. Його схвилювали слова колеги, що свідчили про її зневажливе ставлення до питань вирішення соціальних проблем співробітників. Він ходив із кімнати в кімнату, насупившись, про щось думав. Інколи він уголос промовляв: «Невже це можливо?!», «Ганьба!». У кімнатах було порожньо. Скажіть, із ким розмовляв Василь Петрович? Чи не є така розмова ознакою патологічного розладу психіки цієї людини?

Завдання 7

Бахтін М., розглядаючи проблему психології мовлення зазначав: «Слово — це вектор, вказівник напрямку, перетином векторів задається змістовий простір, поза контекстом даної ситуації ці вказівники беззмістовні». Які характеристики слова як мовного знака він мав на увазі?

Завдання 8

Про яку функцію мови йдеться в таких словах Т.Г. Шевченка:

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється-ожива,

Як їх почує!..

Завдання 9

Про яку характеристику мовлення та про який саме його вид йдеться у рядках Ліни Костенко?

Вечірнє сонце, дякую за день,

За цю потребу слова, як молитви.

Завдання 10

Порівняйте функції письмового та усного мовлення. Зробіть висновок про те, який вид мовлення має ширшу функціональність.

Завдання 11

Складіть кросворд із 10 слів, використовуючи прізвища науковців, які досліджували мовлення, та поняття теми «Мовлення».

Завдання 12

Подайте у вигляді структурної схеми зміст мовлення як пізнавального психічного процесу.

Процес аудіювання є провідним серед решти видів мовленнєвої діяльності. Він охоплює слухання та одночасне розуміння озвученого мовлення, є найчастішим у використанні (до 45 % загального часу). Аудіювання може бути частковим, неповним, задовільним, відмінним, незадовільним. Це залежить від багатьох факторів: ступеня знання мовної системи, форми подачі мовленнєвої інформації, цікавості й важливості теми, наявності звукових завад в довкіллі, індивідуально- психологічних особливостей аудіатора, розвитку у нього таких важливих для аудіювання психічних процесів як пам’ять та увага. Експериментально було доведено, що 70–80 % інформації може бути втрачено через неврахування вищезазначених аспектів.

Гарний слух, зацікавленість у темі, добре розвинене мовлення, відсутність зовнішніх завад, правильна організація мовлення мовця, достатньо стійка увага, достатній обсяг оперативної пам’яті, сприятливі особистісні особливості — усі ці показники покращують аудіювання та сприяють зменшенню втрат інформації.

З метою визначення індивідуальних особливостей аудіювання використовується метод «Побудови профілю слухача», що дозволяє проаналізувати свої власні недоліки. Для цього екзаменовані відповідають на запитання щодо різних аспектів аудіювання і відмічають графічно їх знаходження на осях. Вісь абсцис містить номера питань, вісь ординат — відповіді на них за розгорнутій шкалі від +3 до -3 балів, яка відповідає ступеню оцінки: +3 притаманне мені, +2 достатньо притаманне мені, +1 інколи проявляється, — 3 ніколи не може бути, — 2 зазвичай не трапляється, — 1 майже не трапляється, 0 — не знаю. В ідеальних варіантах графік набуває такого вигляду (рис. 2):

Список запитань до аудіатора:

1. Чи легко я відволікаюся під час слухання?

2. Чи не вдаю я, що слухаю?

3. Чи не слухаю я просто із ввічливості?

4. Чи не мрію я, коли співрозмовник повільно говорить?

5. Чи слухаю я, коли слухання мені набридло?

6. Чи часто я перебиваю співрозмовника?

7. Можливо, я не слухаю, а обдумую свою відповідь?

8. Чи не роблю я передчасних висновків?

9. Чи намагаюсь я в пам’яті зберегти основні факти?

10. Чи займаю я негативну позицію до мовця?

Співвіднесення власного графічного профілю з ідеальним дає можливість визначити свої недоліки в аудіюванні. Перші п’ять запитань оцінюють головну якість в аудіюванні — увагу. Якщо досліджуваний регулярно показує низькі результати, можна припустити, що саме властивості уваги стали причиною неуспішного аудіювання. Запитання 6, 7, 8 пов’язані з такими якостями аудіатора як його нестриманість, бажання проявити своє «Я». Запитання 9 оцінює властивості пам’яті слухача. Запитання 10 співвідноситься із емоційною стійкістю аудіатора, його вмінням відокремлювати особисті пристрасті від об’єктивних даних.

Поняття комунікативного контролю в складних, зокрема конфліктних ситуаціях, пов'язаний із поняттям комунікативні вміння.

Інструкція. Комунікативний контроль відіграє важливу роль організації безконфліктного спілкування, тісно пов'язаний з емоційною сферою та рівнем саморегуляції людини.

Оцініть кожне із запропонованих висловлювань стосовно себе: правильно («П») чи неправильно(«Н»), — і Ви визначите рівень свого комунікативного контролю.

Висловлювання

1. Мистецтво наслідувати звички інших мені здається надзвичайно складним.

2. Я б міг вдати із себе блазня, щоб привернути увагу чи потішити оточення.

3. Із мене міг би вийти непоганий актор.

4. Іншим людям інколи здається, що я переживаю щось більш глибоке, ніж є насправді.