Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - П. П. Андрушко

1) для кваліфікації одержання незаконної винагороди як одержання хабара обов'язковим є одержання її за вчинення чи невчинення службовою особою певних дій в інтересах особи, яка надала винагороду, тобто що вона (винагорода) була платою службовій особі за вчинення (невчинення) нею певних дій в інтересах особи, яка дає хабара; для корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст 1 Закону "Про боротьбу з корупцією", суттєвим у правовому відношенні є сам факт одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, зазначеної винагороди. Ця обставина, на їх думку, є основною відмінною ознакою одержання хабара від корупційного діяння;

2) суттєве значення має мета, яку прагне досягти особа, яка передавала матеріальні цінності чи надавала послуги матеріального характеру, а також усвідомлення суб’єктом, який прийняв ці цінності чи скористався наданими послугами, їх призначення;

3) суб'єктом одержання хабара може бути будь-яка службова особа, у той час як суб'єктом вказаного корупційного діяння може бути службова особа органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також державний службовець, який не є службовою особою.

Розмежовуються передбачене п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону "Про боротьбу з корупцією" корупційне діяння і злочин "одержання хабара" за ознаками предмета, об'єктивної сторони, суб'єкта, мотивів і мети їх вчинення.

Перш за все зазначимо, що предмет названого корупційного діяння конкретизовано безпосередньо у законі — це матеріальні блага, послуги, пільги, інші переваги. Як узагальнюючий (родовий) термін для позначення предмета зазначеного корупційного діяння законодавець вживає термін "переваги", що відповідає термінології згадуваних Конвенцій проти корупції та Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

При цьому закон не містить обмежень щодо характеру послуг, пільг та інших переваг лише тими, які мають майновий (матеріальний) характер. Таке обмеження міститься прямо лише щодо благ — вони повинні мати матеріальний характер.

По-друге, законодавець не обумовлює наявність корупційного діяння вчиненням чи невчиненням особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-яких дій в інтересах особи, яка надала будь-які переваги такій особі. Обов'язковою ж ознакою злочину “одержання хабара" є обумовленість його надання вчиненням або невчиненням службовою особою певних дій в інтересах особи, яка надала хабара. Обумовленість надання службовій особі "переваг” вчиненням (невчиненням) нею певних дій в інтересах особи, яка їх надала, є основною розмежувальною ознакою корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону "Про боротьбу з корупцією", і злочину "одержання хабара".

Стаття 369. Давання хабара

1. Давання хабара —

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Давання хабара, вчинене повторно, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

3. Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

1. Під даванням хабара необхідно розуміти передачу особисто або через посередників службовій особі майна, права на майно або вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання або невиконання нею дій в інтересах хабародавця, які службова особа повинна була або могла виконати з використанням свого службового становища чи наданої їй влади.

2. Щодо предмета злочину див. п. 2 коментаря до ст. 368.

3. Давання хабара визнається закінченим злочином з моменту прийняття службовою особою хоча б частини матеріальних цінностей або вигід (пільг) майнового характеру незалежно від того, виконала чи не виконала службова особа певні дії в інтересах того, хто дає хабар, або в інтересах третьої особи, а також незалежно від того, чи мала намір службова особа виконувати (не виконувати) обумовлені дії. У випадках, коли службова особа відмовилася прийняти запропоновані гроші, цінності, послуги, дії того, хто намагався дати хабар, належить кваліфікувати як замах на його давання (див. абз. 1 п. 10 постанови ПВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26 квітня 2002 р. № 5).

4. Службова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, пільг або переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність за давання хабара, а за наявності до того підстав — і за інший злочин (наприклад, зловживання владою або службовим становищем, незаконне заволодіння чужим майном тощо) (див. абз.1 п. 12 постанови ПВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26 квітня 2002 р. № 5).

Дії службової особи, яка дала вказівку підлеглому добиватися певних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, виділила або розпорядилась виділити для цього кошти чи інші цінності, надала законного вигляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованій формі тощо, слід кваліфікувати як посереднього виконавця злочину давання хабара. При цьому кримінально-правова оцінка дій підлеглого, який виконав таку вказівку, має даватись з урахуванням положень ст. 41 КК (див. абз.2 п. 12 постанови ПВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26 квітня 2002 р. № 5). Якщо службова особа лише рекомендувала підлеглому домагатися благ, пільг чи переваг у такий спосіб, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, дав незаконну винагороду. Дії службової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватись як підбурювання до давання хабара (див. абз. 3 п. 12 постанови ПВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26 квітня 2002 р. № 5) або організацію його давання, тобто з посиланням на ч. 4 чи ч. 5 ст. 27 КК.

5. Якщо хабародавець схилив службову особу, яка одержала хабара, до вчинення і іншого злочину у сфері службової діяльності, його дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів — давання хабара та підбурювання до вчинення злочину, який вчинила службова особа.