Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

- Ти обіцяв мене відпустити, якщо я знайду артефакт, - сама не зрозуміла чого більше в моєму голосі: надії чи розпачу, але він безперечно тремтів. Йозеф підняв голову, подивився на мої губи та посміхнувся. Від цього по спині пройшло тремтіння, але рушити з місця зараз було вище моїх сил. Я продовжила стояти й дивитися на нього, коли чоловік зробив два повільні кроки в мій бік, зупинився за пів метра, оглянув моє обличчя і волосся, а потім його погляд сконцентрувався на Геррі:

- Цей звір досі живий, - промовив задумливо і ця фраза вивела мене зі ступору.

Швидко зробила крок назад і різким викидом енергії відбила простягнуту руку чоловіка. Йозеф зашипів, хапаючись за кінцівку. Рукав розірвався, і золота запонка з брязкотом впала на підлогу.

- Не смій чіпати Геррі! – крізь зуби видихнула я. - Рубін у шафі, у моїй сумці. Візьми його і забирайся!

- Візьму, - знову посміхнувся Йозеф. - І рубін, і тебе, Ріко. Чи тобі більше подобається грати в Елері? Знай же, мені все одно як називати мою кохану дружину. Від зміни імені ти не стаєш іншою людиною. Ти так само мій скарб. Я просто відпустив тебе погуляти. Нагулялася, маленька? Час їхати додому. До речі, я купив нам новий будиночок. Вирішив, що в Стумі ​​надто галасливо. Обрав ділянку в лісі, біля озера. Три кілометри на всі боки без сусідів. Правда чудово?

- У мене магдоговір, - я сама ледве розібрала, що вимовив неслухняний язик. Чоловік серйозно кивнув:

- Знаю, він уже майже добіг кінця.

- Я укладу новий, - з горла виривався надсадний шепіт, звуки ніби перетворилися на пісок і дряпали пересохлу слизову. Співрозмовник задоволено посміхнувся:

- Я взагалі здивований, чому ти цього не зробила раніше. Адже ти отримала документи на ім'я Елері Міон. Якби ти одразу спробувала оформитися… ми зустрілися б набагато раніше, - усмішка чоловіка остаточно стала схожою на звірячий вищир. Бракувало лише загострених демонічних іклів. - Я знав, що ти захочеш змінити ім'я чи документи. Спочатку мізкував над тим, як ти втекла, обійшовши моє заклинання, а потім знайшов старі архіви та ім'я, що ти носила в Годамн. Не вивчити досконало твою біографію було жахливою помилкою з мого боку. Більше я такої не допущу. Тепер я знаю про тебе все, Ель. Чи все-таки Ріка? Можеш бути по буднях Рікою, а у вихідні Елері. Будь-яка примха, люба. Але якби ти спробувала укласти будь-який магдоговір за новими документами, то потрапила б прямо до мого кабінету за підробку посвідчення особи й всі твої минулі домовленості були б анульовані.

- Але навіщо тобі така слава? Твоя дружина виявилася б злочинницею.

- Злочинницею? - Йозеф навіть засміявся, ніби я вдало пожартувала. - Тільки через те, що підробила документи, щоб піти працювати? Всі мої колеги знають, що я неймовірно добра людина і шалено люблю свою дружину, навіть попри те, що вона трохи не від цього світу. Усі природно пішли б мені на зустріч і справу тихенько зам'яли б.

- А якби я почала кричати прямо там у будівлі Міністерства, що ти б'єш і ґвалтуєш мене? - мій голос зміцнів від розпачливої ​​злості, що наповнила тіло, це був останній ривок звіра, спійманого в капкан, остання спроба риби виплутатися з сітки. Я гнівно глянула в очі навпроти. Моя лють Йозефа тільки потішила:

- Кричати? - перепитав він і перевів погляд на Геррі. Моє серце впало в п'яти, коли чоловік видихнув швидке заклинання і маленьке тільце скочило до руки Йозефа: - Ти правда ризикнула б кричати?

- Пусти його, - благала я, дивлячись як куниця марно намагається вивільнитися з хвата Йозефа.

- Пущу, - пообіцяв чоловік. - Коли ми опинимося в нашому новому домі, а поки що він побуде зі мною. У моїй орендованій квартирі в Шедані є одна мила клітка, в якій йому буде дуже зручно. Але рівно до того моменту, як ти не спробуєш мені суперечити. Варто ж тобі хоч якось виявити своє невдоволення і клітка стиснеться, розчавивши нашого милого Геррі. Ти ж цього не хочеш?

Я швидко замотала головою. Сльози креслили на моїх щоках вологі доріжки. Геррі злякано завмер, дивлячись на мене повними жаху очима.

- Нам доведеться відвідати один прийом, - задумливо промовив Йозеф. – Мене дуже наполегливо просили прийти із дружиною, демони дивні у своїх традиціях. Не бійся, люба, ми лише зайдемо привітатися, а потім пошлемося на твоє нездужання і підемо, не чекаючи приходу основних гостей. Геррі посидить у клітці, а ось ти… - чоловік окинув мене скептичним поглядом, скривив губи та кивнув власним думкам, продовжуючи: - Ти одягнеш диво браслетик, який придушить твою волю.

- Заклинання поневолення заборонені законом, - прошепотіла, відчуваючи як всередині все холоне, пальці рук нервово затремтіли. Йозеф по-батьківському посміхнувся, торкаючись вільною рукою моєї щоки:

- Ніхто не дізнається, дурненька.

Стук у двері моєї кімнати застав чоловіка зненацька. Він здригнувся й озирнувся на двері.

- Елері, ти готова? - Запитав Дорайн. Я збентежено застигла, не знаючи, що мені робити: кричати чи мовчати?

Вирішити мені не дав Йозеф. Він різко схопив мене за плече і смикнув на себе, втягуючи у шафу. Обернув до себе спиною, щільно притискаючись, щоб уміститися всередині дерев'яної конструкції, і прошипів на вухо:

- Розчавлю твою куницю, якщо хоч пікнеш.

Я навіть дихати почала через раз. Йозеф причаївся, Геррі так само затих, але я не могла навіть голови повернути в його бік. Залишалося тільки сподіватися, що звір потрібен чоловікові живим як важіль.