Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

- І нас не врятують навіть три бали?

– Не врятують.

- Тобто Загір може спати спокійно наступні пів року?

- О, ні, - засміявся демон. - Я постійно буду йому нагадувати, що Годамн під моїм керівництвом потрапив у фінал. І робитиму це не один рік. Але загалом так, бажання за мною залишиться лише одне.

П'яте випробування було дуже схоже на те, що ми розігрували в Годамн, якраз перед тим, як Клод зруйнував вежу. Команду атакуватимуть заклинання, крізь які потрібно пробитися, щоб досягти кристала. Останній буде прихований силовим пологом.

Команди вишикувалися біля старту. Цього разу поле було спільним, і цей факт змусив мене насупитися.

Подумалося, що всі завдання були такими ж, як і описувалися в списку, вкраденому Дорайном, але кожне трохи відрізнялося. Невже їх спочатку описували не точно? Чи чомусь вирішили змінити?

Пролунав сигнал початку випробування. У полі матеріалізувалися і стали неквапливо літати над ареною заклинання. Засяяли енергетичні поля навколо кристалів.

Наступної миті сталося те, що змусило мене вчепитися в поручні й здивовано дивитись на те, що відбувається. Захисні заклинання навколо кристалів помутніли, ставши повністю непрозорими, а потім розмножилися. Це нагадало мені момент, як ректор збільшував кількість снігових кульок. Непрозорі сфери перемішалися між собою та роз'їхалися по всій арені. Я нарахувала двадцять чотири сфери та зажурилася. При тому, що додаткові сфери виявилися навіть не ілюзіями, а пустими клонами. Де ховається заповітний кристал не зміг показати навіть магічний зір.

Команди здивовано завмерли, розуміючи, що цього разу їм доведеться змагатися не лише із завданням, а й один з одним. Капітани кинулися до учасників, студенти швидко розробляли плани дій, не поспішаючи заходити за стартову межу. Заклинання повільно повзали над ареною, як сонні мухи, вони чекали, коли ж жертви ступлять на їхню територію.

Учасники від Голданарі та Годамн практично одночасно щось вирішили та ступили за лінію. Тієї ж миті над полем ніби піднявся вітер, який почав розганяти блискучі заклинання. З сонних мух вони швидко перетворилися на розлючених ос і кинулися в атаку на дітей. Ті прикрилися щитами. Третя команда вискочила на арену останньої й здавалася непідготовленою, що наштовхнуло мене на думку, що Дорайн не один бачив таємний список, а, можливо, і отримав його за допомогою свого друга. Але це було лише швидкоплинне припущення.

Тим часом наша команда ринула у правий кут арени. Вони прикривалися одним щитом, нагадуючи черепашку, і цілеспрямовано рухалися до якоїсь мети.

Учні Голданарі застосували іншу тактику, вони використовували щити, що відбивали заклинання, і намагалися спрямовувати нападні заклинання на руйнування сфер. Поки що виходило погано, тим більше, що щити під натиском жалючих плетінь, руйнувалися і їх доводилося постійно підживлювати, переміщаючись по арені.

Третя команда намагалася повторити дві тактики одночасно і виглядали найнезграбнішими, але поки що ніхто з учасників не отримав заклинанням. При цьому вони чомусь вирішили триматися ближче до учнів Академії Проклятих.

Мені здалося, що студентам Голданарі просто пощастило. Секція їхніх уболівальників вибухнула переможними криками, коли одна зі сфер луснула, виявивши кристал. Капітан їхньої команди схопив його та учасники поспішили втекти з арени.

- Переможець визначений, - зітхнула я. Геррі сумно цокнув язиком. Він сидів похнюпившись і без ентузіазму розчісував свій хвостик.

Тим часом випробування тривало. Дві команди ще були на полі. Такої ж стрімкої атаки, як продемонструвала Голданарі, наші учасники не могли показати, тому вони вирішили зробити все по-своєму.

- Лягай! - раптом крикнув Олівер. За його сигналом шестеро учасників команди впали додолу, прикриваючись щитами. На ногах залишився тільки Кір, і в одну мить він просто згенерував сильний енергетичний викид у різні боки, від якого розбилися, немов кришталеві, матові сфери, і зникли загрозливі кульки, в радіусі дії магії напівкровки. Хлопчик похитнувся і його підтримав брат. Лопнувши сфери показали де були заховані два останні кристали. Олівер кинувся за одним із каменів, потім метнувся до команди й «черепашка» під градом відновлених заклинань побігла назад. Я поспішила до Кіра, щоб оглянути його на предмет виснаження.

Третя команда скористалася зусиллями Проклятих, схопила останній кристал і так само забралася з поля. При цьому один з учасників не зміг утримати щит досить довго та отримав магічний опік.

Останнє випробування було завершено. Зазвучав голос коментатора.

Голданарі здобули три бали, як і Годамн, а третій команді дістався лише один бал.

Усвідомивши почуте, я повільно обернулася до Дорайна. Він стояв неподалік і посміхався, дивлячись на щасливих дітей.

Друге місце!

Годамн, Академія Проклятих, посіли друге місце на головному щорічному турнірі магічних академій! Хоча на початку року ніхто у таке не міг повірити, навіть я. Трибуни тріумфували. Напевно, вони підтримували переможців, але для мене наш результат був найбільшим успіхом. Ректор абсолютно не виглядав засмученим, а діти взагалі перебували в екстазі. Вони навперебій розповідали мені й один одному про те, як вони вигадали такий хитрий план, як страхували та підтримували один одного, як хвилювалися. Я дивилася на них і почувала себе щасливою. Вперше за останні роки я була спокійна та абсолютно щаслива.