По секрету твоя - Рошаль Шантьє
Контроль, слухняність, скромність. Те, що ненависно, нав'язано і так заважає вдихнути на повні груди. Але все змінюється, коли з'являється Він і в гру вступають справжні почуття.
Марк відкриває у ній нові грані, дарує крила. Він той, кого Тая всім серцем встигла покохати, і кого кохати їй не можна.
- Контроль буває різним, Вишня. Тобі б сподобався ніжний.
Але чи прийме Марк її таємниці?
• • •
Це моя найперша робота, яка мені неймовірна дорога! Критики не потребує, я і сама все знаю)
• • •
Історія Таїсії і Марка. Самостійна історія.
Двері гучно зачиняються, Арінка все ще щебече, а я поспішно прибираю телефон, щоб не відволікав. Відповісти хочеться шалено, але оцінки допоможуть мені залишатися поруч із ним довше.
— Ну, що студенти, відпочили? Сподіваюся, всі готові до роботи.
Оксамит. Той, що змінювався до солодкого шепоту з хрипотою. Той, що огортав мене.
Не знаю, чому я так повільно почала зводити очі. Мабуть, сподівалася відстрочити неминуче. Неначе той потопаючий, що вибився з сил і усвідомив свій кінець, але борсається до останнього .
Руки, що дарують ласку, закриті до кистей піджаком. Я їх пам'ятала. Хотіла відчути знову. Плечі, які я стискала пальцями до легкого болю, бо так він був ще ближче. Ключиці, яких не видно за білою сорочкою, але я пам'ятаю їхній смак, ніби не тоді, а щойно покусувала. Шия, в яку я втикалася, відчуваючи збентеження, коли, перевівши подих, приходила до тями. Губи, що не могли знайти заспокоєння, підкоряли мене знову і знову, не знаючи відпочинку. Щетина на щоках, якою він дряпав мене, сміючись і збуджуючи.
Очі. Він дивиться на мене, а я ніби пробираюся до їхньої зеленої хащі і хочу кричати, але не можу вимовити жодного слова. Не виходить. І не варто. Навколо нас стільки людей, але цієї миті є тільки ми. І цей час даний нам, щоб відчути одне одного. Бо щойно, ось зараз, усе й закінчилося. І він не прийде на зустріч, яку тільки вранці призначав мені.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно