Коли твоє немовля — некромант! - Хелена Хайд
— Ходімо додому, — тихо сказав він мені на вухо.
— Аркадію, ти нічого не хочеш мені пояснити? — примружившись, поцікавилася я, коли ми, минувши перекриті для свята центральні вулиці, дісталися найближчої трамвайної зупинки, що підходила нам. — Бо, як мені здається, ця необхідність пояснень напрошується вже давно.
— Добре, щойно приїдемо додому. Гаразд?
— Ловлю на слові, — напружено кивнула я.
Незабаром потрібний трамвай зупинився, дозволяючи нам сховатись у своєму нутрі. До будинку ми їхали мовчки, і так само мовчки йшли до самих дверей квартири. Після чого, звичайно ж, був важливий квест: переповити, нагодувати і вкласти спати Клавіка, який втомився за час прогулянки. І лише залишивши синочка спати в його ліжечку, ми пройшли у вітальню, де, сівши на дивані, я знову з вичікуванням подивилася на чоловіка.
— Отже, яким чином істеричною дівчиною, так палко закоханою в тебе, виявилася принцеса власною персоною?
— Це довга історія, — сумно зітхнув Аркадій. — Якщо максимально її скоротити, то… Здається, вона почала поглядати на мене більше трьох років тому, коли гормони добряче вдарили їй у голову. Спочатку я не розумів, чому жінки, з якими у мене були стосунки, так раптово вирішували ці стосунки припинити. Жодна пасія не протримувалась досить довго. І спочатку я, звичайно ж, думав, що справа в мені. А потім одна з них обмовилася, і я зрозумів, що їх від мене відважувала Вероніка. Декого підкуповувала, декому погрожувала і залякувала. Мало кому хотілося йти проти принцеси. Тільки ось це все було просто квіточками в порівнянні з тим, що трапилося незадовго до наших з тобою заручин.
— І, як я розумію, причиною були ці самі заручини.
— Саме так. Після того батьки збагнули, що мене потрібно терміново одружити, сподіваючись, що наявність законної дружини трохи остудить запал принцеси.
— Що ж вона таке зробила?
— Вирахувала день своєї овуляції, напоїла мене бронебійними зіллями-афродизиаками, які повністю відключали голову, і спробувала зґвалтувати.
— ЧОГО?! — закричала я, схопившись з ліжка. І запізно згадавши про сплячу дитину, закрила собі рота долонею. На щастя, Клавік спав міцно і не прокинувся.
— Ось так, уяви собі, — тяжко похитав головою Арк. — Вероніка вирішила, що як я «знечещу її», а в ідеалі вона після цього ще й завагітніє від мене, то королю не залишиться нічого, окрім як примусово одружити нас. Про те, що мене після такого відправили б не з нею під вінець, а на страту в катівнях, ця донька шляхетної сім'ї, звичайно ж, не подумала. На щастя, мені тоді пощастило — здоровий глузд допоміг опиратися зіллям трохи довше, і я встиг подати сигнал про допомогу. Тож розлючена варта на чолі з королем увірвалися в кімнату, де мене прив'язали до ліжка, ще до того, як принцеса, що вже роздягнулася, встигла зробити свою брудну справу.
— Мляха буху, — нервово проковтнула я, сидячи навпроти чоловіка з очима, круглими, як лисина Патріка Стюарта.
— Саме так, Маргарито, — кивнув чоловік, здригнувшись від не найприємніших спогадів. — Після цього батьки в рекордні терміни знайшли для мене підходящу наречену, союз з якою був вигідний нашим із нею сім'ям, і, користуючись моєю «відпусткою» після інциденту з принцесою, провели весільний ритуал. Тож до столиці на придворну службу я повернувся вже одруженим чоловіком, який невдовзі перейшов у статус майбутнього батька. Всі ми сподівалися, що тепер Вероніка вгамується, зрозумівши, що я вже одружений, а отже, на ній одружуватися ніяк не зможу при всьому її бажанні, навіть якщо вона знову напоїть мене якоюсь гидотою і насильно затягне в храм у несвідомому стані. І ненадовго мені навіть здалося, що ця витівка вдалася. Тільки ось, на жаль, тривало це недовго! Тому що незабаром принцеса відновила свої спроби домагатися мене! Правда ось сам я, навчений гірким досвідом, уже був у десять разів обачнішим, щоб їй раптом не вдалося провернути ще якийсь трюк на кшталт минулого.
— Та вона хвора на всю голову соціопатка, — тільки й змогла видихнути я, все ще не в змозі впоратися з шоком.
— Ось саме, — зітхнув Арк. — Тому я чекаю не дочекаюся її весілля, після якого Вероніка вже ніколи не повернеться до цієї країни. Ну а до того, судячи з усього, нам з тобою доведеться запастися терпінням.
Любі читачі! Будь ласка, не забудьте підписатися на мою сторіночку і додати книгу до бібліотеки, якщо вона вас зацікавила! Також буду дуже рада вашим враженням в коментарях та зірочкам! І друзів сюди кличте - разом веселіше! :)
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно