Коли вибір лише один - Єва Басіста

- А якщо приховувати наші відносини? - запропонувала я.

- Я думав над цим, але рано чи пізно хтось з наших здогадається...

- Так, але тоді нам не буде, що втрачати, а зараз якось все складно. Я не можу просто так піти від Влада, а ти від Лариси.

- Так, - погодився хлопець та взяв мене за руку. - Вибач мені за мою поведінку. Я просто не знав, як тобі пояснити свої почуття та взагалі вагався сказати. Тоді в автобусі я просто злякався, хоча знав, що їду спеціально для цього, але щось мене в той момент настрахало.

- Не варто згадувати минуле. Головне, що ми зараз поряд та знаємо про наші почуття, які є взаємними.

- Так, - погодився він.

Я тримала за руки Максима та не вірила своєму щастю. Мені було смішно розуміти, що я в нього закохалася фактично з першого погляду. Зараз це відчуття було настільки сильним, що мені кортіло набагато більшого.

- Кажеш, що до зорепаду Персени година? - запитала я.

- Персеїди, - виправив він мене. - Так, біля другої години почнуть падати метеорити... Що ти робиш?

Мої руки повільно розстібали його синю рубашку. Я хотіла взяти те, що має Лариса.

- А на що схоже? - запитала я. - Чи ти соромишся?

- Мені не п'ять років, я розумію. Але не тут? Якщо хтось побачить?

- Плювати, - засміялася я, встала та стала скидати зі себе сукню, яка через мить впала на землю.

Максим обвів мене палким поглядом та підкорився почуттям. Ми кохалися посеред поля та думали тільки в той момент про наше кохання. Все, що буде далі - нас зовсім не цікавило.