Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Не злякалися?

Джозеф не чекав, що кристал, що знімає образи, спрацює з таким шумом і видасть стільки світла. Склалося враження, що щось вибухнуло. А Джозеф перевів його з режиму зйомки одиночних образів в режим фіксації образів, що рухаються. Чому кристал не витримав? Мав би з таким впоратися.

Джозеф надіслав уявні прокляття виробнику кристала. І на свою адресу теж вилаявся. Навіщо йому знадобився портрет дівчини у русі? В особову справу додати? Мало було статичного відбитка?

Добре хоч, обійшлося лише яскравим спалахом та сильним шумом. І здається, кілька образів злетіли, але Джозеф не встиг роздивитись яких саме.

— Що ви, дьєре Джозефе, звичайно, не злякалася, — Тереса незворушно поправила окуляри. І вигляд такий, ніби їй по кілька разів на день доводиться бути присутньою при вибухах кристалів, що знімають.

Його вразило її самовладання. Але чи залишиться вона такою ж незворушною після фрази, яку він збирався їй сказати.

— Чудово. Тоді почнемо. Хоча, щиро кажучи, шансів у вас мало.

Він з цікавістю спостерігав за її реакцією на свої провокаційні слова. Вони повинні були вибити дівчину з колії, але вона чудово залишилася в цій самій колії.

— Я маю причини думати інакше, — видала безапеляційно.

— Які?

— Я знаю, що ви вважаєте мене однією з найголовніших претенденток.

Джозеф здивувався.

— Хіба ж я таке казав?

— За вас сказали ваші дії. Ви викликали мене на співбесіду останньою. Людина завжди виділяє два номери — перший та останній, чи не так? Все, що в проміжку між ними — потокове і однакове, не таке важливе. Ви ж не будете з цим сперечатися? Це психологія. Хороший менталіст — це ще й хороший психолог. Згодні?

Яка ж вона чудова у своєму вмінні ставити питання, які виводять із себе. Джозеф упіймав себе на думці, що дівчина бісить і захоплює його водночас. Її логічні ланцюжки бездоганні. Вона починає з того, що треба їй, а закінчує тим, із чим не можна не погодитися. І що ж Джозефу відповісти: так чи ні? Він в обох випадках програє. Краще взагалі змінити тему.

— Вважаєте себе хорошим менталістом? Але ж зооменталіст — не зовсім справжній менталіст. У тварин немає складних думок.

— І тим не менше, прочитати людину легше, ніж тварину. Люди мислять зрозумілими словами, категоріями та образами. А брати наші менші? Не будете ж ви стверджувати, що тварина більш послідовна у своїх логічних міркуваннях, ніж людина?

— Так, — вирвалось у Джозефа.

Настирливе дівчисько домоглося свого — змусило відповісти на одне зі своїх нелюдських запитань.

А що краще? Знову промовчати? Це вже тоді була б навіть не поразка, а боягузлива втеча з поля бою.

— І тепер, коли ви погодилися зі мною, що зооменталіст — ще більше менталіст, ніж просто менталіст, ви, сподіваюся, остаточно переконалися, що кращого асистента на вашу кафедру вам не знайти.

Вона переможно підняла підборіддя. От пройдисвітка! Джозеф на мить уявив, що справді взяв її своєю асистенткою і це розумне очкасте чудовисько стало його правою рукою. Як довго він це витримає?

— Питання про те, чи призначити вас асистентом на кафедру, я вирішуватиму лише після того, як проведу ментальну перевірку, — заявив він. — Ви готові?

Зрештою, заради цієї перевірки все й починалося. Джозеф уже переконався, наскільки Тереса кмітлива діяльна і бойова, і він найменше хотів, щоб його таємниця потрапила до рук такої жвавої дівчини. Потрібно переглянути її спогади, переконатися, що вона нічого не помітила. Заодно Джозеф не сумнівався, що під час перевірки він намацає в неї якесь слабке місце, що дасть йому цілком законну підставу відмовити їй у місці на кафедрі. Він уже практично ухвалив рішення про те, хто має стати його помічником. Луказ підходить майже ідеально. Розумний, амбітний, талановитий, має авторитет серед друзів і викладачів. Найкращий кандидат. Після співбесіди з ним Джозеф остаточно в цьому переконався.

— Я готова, — відзвітувало дівчисько.

Він подумки привітав себе з маленькою перемогою. Якихось п'ять-десять хвилин і проблема, що висіла над душею останніми днями, вирішиться.

— Пересядьте, будь ласка, сюди, — кивнув він на крісло.

Сам піднявся з-за столу, щоб зайняти сусіднє. Під час ментального втручання краще бути ближче до об’єкта перевірки. Знадобиться тактильний контакт.

Тереса замість того, щоб дотримуватися вказівок, попрямувала до столика в кутку.

У горлі пересохло?

— Звичайно, — кивнув він на графин.

Вона залпом осушила склянку і задоволена рушила до крісла. Чому радіє?

— Зніміть окуляри,— скомандував Джозеф, коли вона сіла поруч.

Він уже давно мав до її окулярів недобрі почуття, і відчув майже фізичне задоволення, спостерігаючи, як вона позбавляється їх. Великі зелені очі більше нічого не захищало. І Джозефа раптом відчутно стукнула в потилицю думка: а дівчина, виявляється, гарна. До цієї хвилини він не бачив у ній нічого особливого. Напевно, тому, що дві товсті совині лінзи та оправа забирали всю його увагу на себе.

Він простягнув їй руку долонею вгору.

— Покладіть сюди свою.

Не став пояснювати, що потрібний тактильний контакт. Вона ж запевняє, що є добрим менталістом, отже, сама мусить це знати.

Дівча зволікало. Витягало нерви. Ну? Хотілося вже скоріше поринути у її спогади та думки.

— Дьєре Джозефе, ментальна перевірка — не найприємніша річ. І мені хотілося б переконатися, що я піддаюся їй не дарма. Хотілося б бути впевненою, що саме мене ви бачите своїм асистентом та гарантуєте мені місце на кафедрі, якщо я пройду перевірку.

Дрібна провокаторка! Гарантії їй потрібні.

— Добре. Якщо не провалите перевірку, пройдете у другий тур відбору.

— А буде ще й другий тур? — здивувалася вона.

— Поки що я не бачу в ньому сенсу. Тому що найкращий кандидат на місце помічника — це Луказ. Але якщо ви пройдете перевірку, то станете другим кандидатом і нам знадобиться другий тур.