Мій коханий ворог - Alek Sandra
- Сюрприз?! Де я, любий? - пискнула в очікуванні чогось грандіозного Стелла. Едді посадив її на крісло в передньому ряді. Скоріше це було не крісло, а трон для морської цариці, змайстрований спеціально на замовлення. Щоб усі бачили, хто винуватиця цього вечора і господиня свята. Він розв'язав їй очі і присів поряд. Вона запищала від радості і закрила рот рукою:
- Коханий, це те що я думаю? - її очі світилися щастям.
- Так! З Днем народження, кохана!
- Я тебе кохаю, Едді! - вона притягнула його за шиворот і пристрасно поцілувала.
- Я тебе теж! Зараз все почнеться... Дивись не пропусти. - відірвався він від неї і приклав свій вказівний палець до її губ, щоб вона затихла. Решта гостей вже зайняли свої місця, в колонках звучали морські мотиви, а світло софітів мерехтіло і падало в різні боки, починалася справжня казка. Перша модель вийшла в довгому бірюзовому платті в античному стилі, яке прикрашали перлини і мушлі, далі друга, третя, четверта... На останній моделі було коротке міні-плаття без бретельок, яке нагадувало риб'ячу луску з поясом прикрашеним мушлями. Шию прикрашали коралі із червоного середземноморського коралу "Corallum rubum", який користувався популярністю серед ювілірних прикрас. Босоніжки на високій шпильці лазурного кольору теж були вкриті лускою, яка переливалася під світлом софітів.
Після виходу останньої моделі, світло різко погасло, і ведучий, який з'явився невідомо звідки оголосив:
"А зараз шановні гості, зустрічайте оплесками! Лисиця Віолетта - українська дизайнерка, власниця бренду "FOX" і творець цієї неймовірної колекції "Mermaid".
Не знаю, як би я вела себе на світовому показі мод, але зараз у мене трусилися ноги і я боялася, що зімлію прямо там - на подіумі, або ще гірше - впаду! Я глибоко вдихнула і вийшла...
Зараз Віолетта виглядала, як справжня Русалонька: її довге темне волосся було заплетене в густу косу прикрашену по периметру морськими мушлями; на вухах, шиї і руках красувалися рожеві перлини; жовтий топ з риб'ячої луски сильно обліпив її груди, чим додав їм ще більших форм; довга спідниця кольору аквамарин з розпіркою до бедра розвівалася в різні боки від морського бризу; мережевний пояс прикрашений мушлями ідеально лежав на її осинній талії, а ніжні білі туфлі на шпильці прикрашені справжніми перлинами, ще більше видовжували її довгі ноги, які здавалося росли в неї від самих вух. Все це вдало поєднувалося в блюзі, виблискувало в світлі софітів і лише великі яскраво-зелені очі, виднілися під тонкою мереживною маскою...
- Хто ця Богиня? Невже справді русалка, яка вийшла з самісінького океану, щоб забрати мене з собою? - Антон, який спостерігав за Віолою, спершись на античну колону шалаша, прикрашену мушлями - завмер. Щось наче в ньому обірвалось... Її силует нагадував йому, щось таке близьке і рідне... але що? Серце шалено калатало, намагаючись вирватися із грудей, а по тілу забігали скажені мурахи.
Слава Богу, вона не впала і не зомліла, виголосила свою промову і подякувала гостям. Познайомилася з Стеллою і зробила купу фото, а завтра її запросили на інтерв'ю для відомого журналу про моду. Стільки всього і за один вечір. Зараз вона сиділа на кушетці і попивала своє "Мартіні". Спостерігаючи за гостями, які пили свої напої, смакували закусками і теревенили на світські теми. Грала пісня Ella Fitzgerald - The Man I Love, коли до неї підійшов Антон і її пробило сиротами, коли він запропонував потанцювати:
- Чарівна Русалко, чи можна з тобою потанцювати? - він усміхнувся своєю фірмовою посмішкою і простягнув руку. Його бурштинові очі так і манили до себе, такі рідні, але такі чужі. Вона впізнала його одразу, він практично не змінився, здається навіть став мужнішим і ще звабливішим. Цей чоловік, якого не можливо забути - стояв прямо перед нею. Чи це злий жарт долі, чи просто іронія? Чоловік, якого вона так хотіла забути, але не могла, бо бачила його в своєму синові щодня. Їй так і хотілося крикнути "Буся", та міцно його обійняти, але сильна образа підповзла тихо і непомітно, як пітон і зашморгом стисла їй шию. В горлі пересохло, не вистачало повітря і все що вона змогла витягнути з себе:
- Я не танцюю! - це прозвучало сухо і байдуже, а серце шалено калаталось.
- Я наполягаю, лише один танець! - він різко і так несподівано притягнув її в свої обійми, що "Мартіні" розхлюпалося по підлозі.
- Але, я...
- Відмовки не приймаються! - він вправно забрав в неї стакан і поставив його на піднос офіціанта, який саме вчасно проходив повз. Так, це повністю було в його стилі, він завжди дивував своєю винахідливістю і спритністю. Відмовки, в даному випадку, були безнадійно марними:
- Лише один... - Віола поклала свою праву руку йому на широке плече, а ліву він сам підхопив. Із ним вона завжди почувалася, як за кам'яною стіною. Його ліва рука властно опустилася на її талію, вона поклала йому голову на плече і вони закружляли в повільному танці, розчинилися разом з музикою... В його обіймах було так тепло і затишно, лише парфуми були зовсім іншими, трохи різкішим за ті, яким він надавав перевагу.
Антон вперше в житті, так сильно хотів пізнати цю жінку, зблизитися із нею, просто поспілкуватися... Що це з ним? В її обіймах він почувався якось дивно... Серце калатало, як скажене, тіло ломило, руки хотіли дослідити кожен сантиметр її тіла, а губи так і напрошувалися на поцілунок...
- Стоп! Чуваче, вгамуйся? Що ти за мужик такий, що не можеш контролювати себе? Візьми себе в руки! - його мозок закипав, здавалося ось-ось вибухне. Треба щось негайно придумати, адже пісня скоро закінчиться і її доведеться відпустити, а він так не хотів цього робити.
- Віоло, ми так і не познайомилися. Мене звати - Антон. Чи не хотіла б ти втекти по-далі від цих снобів? І прогулятися зі мною на пляжі? - випалив він перше, що спало на думку. Розум говорив їй відмовитися, тіло нило, а уста зрадницьки промовили:
- Чому б і ні? - серце закалатало сильніше. - Боже, що я натворила? Навіщо погодилася на цю авантюру? - подумала вона, коли Антон вже вів її за руку крізь натовп, по дорозі схопивши пляшку вина і два порожніх бокали. Гості заклопотані світською бесідою, навіть не помітили, як вони зникли. Андрія теж ніде не було видно.
