Наречена для боса - Астра Вєєр

Максим

Блондинка у пастці, залишилося тільки мишоловку зачинити. Тільки так, щоб вона не втратила від щастя свідомість. Мені і офісу з нею вистачило.

- Діано, ти більше нічого не хочеш запитати? - піднімаю її за плечі.

- Хочу! Чому ви уявили себе таким... таким, - вона зі злісним прищуром оглядає мене. - Всемогутнім, ось! Не хочу з вами працювати і не буду. Не хочу бути іграшкою і не дам вам себе. А ви... ви за чимось причепилися до мене. Чи не так скажете?

Як знав, що завтра блондинку в офісі можна не чекати.

Хвалю себе за кмітливість. Логіка у мене, як годинник цокає.

Підстраховка з квартирою, отже, була не дарма.

- Ти вгадала, Діано! Я дійсно причепився, - не порушую її здогадки, уявляю, скільки собі вже надумала.

Скоріше за все в її очах я збочений псих, який мріє тільки про неї, про свою помічницю.

Угу, не вистачало ще. Розрахунок і не більше. Крапка.

- Так що, прямо зараз ґвалтувати будете?! - дівчина смикається в шоці.

От скажена!

- Це повинно хвилювати тебе найменше. Навіть не мрій про мої залицяння. Претенденток вистачає з надлишком, - приховую смішок, побачивши те, що вона, замість видихнути полегшено, ще більше пихкати починає.

- Тоді що... що треба?! І коли мені речі збирати?

- Ну ось, інша справа. А то випрошуєш свої збочені фантазії, - стриматися не зміг, аж надто блондинка кумедна. - У мене до тебе є серйозна розмова і пропозиція.

- Яка? - тепер в її погляді читається настороженість в суміші з переляком.

Коли звинувачувала маніяком, більше бісилася, ніж лякалася.

Звичним жестом вказую пройти всередину квартири, досить стояти в коридорі та годувати сусідів новинами. Розвалююся в кріслі та спостерігаю, як дівчина нервово шукає, де їй безпечніше місце зайняти. Вибрала стояти і подалі від мене.

- Почнемо з розмови, Діано. Ви заборгували мені за машину з подругою…

Перші слова її незрозумілі, плескає ротом як риба, далі видавлює з себе:

- А може це були не ми?

Геніально! Нас топлять, але ми не здаємося.

- Камера в машині зафіксувала саме тебе. Подругу тільки мигцем, там не розгледіти особливо. Зате тебе у всій красі мені на пам'ять залишила. Як ви будете платити, це не мої проблеми, сама розумієш. Одна за кермом, інша співучасниця втечі. Рахунок вийде пристойний, з позовом на покинуте місце катастрофи. Мої юристи вміють навіть з каменю, роздути цілу вежу. Але не хвилюйся. Будете працювати, намагатися, і за рік віддасте. Всього-то рік без зарплатні прожити.

- Чому підвищували тоді? Щоб платила вам?

- Теж варіант, не подумав про це.

Зате встиг подумати п'ять разів, яка у неї струнка фігура, миловидне личко, колючі очі кольору сапфіра. І прикидав розмір її грудей, ну мені складно було зрозуміти через піджак, вона все ховає там.

- З питанням про підвищення ми і наблизилися до самої пропозиції, - продовжую я, - Мені потрібна від вас одна послуга. Якщо погодитесь, то я знову забуду, хто з ранку в мою машину врізався. І щедро заплачу при виконанні моїх умов.

Вона все-таки сіла на стілець. Як стояла, так і впала.

- У мене ж нічого немає, - розвела розгублено руками. - Чим я повинна допомогти? Ой-й, тільки не кажіть, що когось треба вбити, - і зачинила долонею собі рот, з жахом чекаючи, якою саме стане правда.

- Діано, з твоєю бурхливою фантазією, ти підійдеш на багато послуг. Даремно, себе недооцінюєш. Але мені від тебе потрібна одна. Всього одна послуга... стати моєю фіктивною нареченою.

- Ким-ким?

У неї явно проблеми зі слухом.

Ще й лікувати її доведеться, судячи з усього.

— Нареченою. Знаєш, такі бувають? Я наречений, а ти…

- Е-е-е... зрозуміла.  Ох, ні, все одно не зрозуміла, - трясе білявим хвостом, через що гумка злітає, і шовковисте волосся розсипається по плечах, неслухняними хвилями.

- Для моїх потреб у бізнесі на деякий час потрібна наречена.

- На який? - перебиває верескливо.

- На півроку і навряд чи більше…

Доводиться перерватися, їй знову погано стає. Збігає в бік кухні, п'є воду. Повертається з пляшкою, і я відчуваю, що гепнула б мене тією пляшкою з превеликим задоволенням.

- Ну чому, чому ви обрали мене? - знову її соте "чому".

- Твоя кандидатура мені підходить. І я не збираюся обговорювати свій вибір. Можу назвати ціну твоєї послуги. Готова почути?

Нервово крутить головою, що й не зрозумієш, готова чи ні.

Все одно називаю:

- Твоя квартира, Діано. Вона залишиться повністю твоя. Можеш вважати свій день великою вдачею. Ти з подругою нічого не будеш винна. Отримуєш підвищення в зарплаті і посаді. Можливість жити в мегаполісі на повних правах, а не кидатися по зйомних квартирах. Всі твої мрії рівні... моїй послузі. Тільки на термін угоди ти належиш мені. Ні про які відносини на стороні, навіть не думаєш. У разі порушення - втрачаєш все і платиш з подругою мені відразу весь збиток, нанесений машині.

Задумливість її триває одну, дві, три, чотири хвилини.

- І що, ви всіх так здатні купити? - виринає з думок, починаючи зі звинувачень і докорів.

- Не всіх, звичайно. Але наречену купити мені по кишені.

- Тоді ви помилилися у розрахунках. У корпорації Дієвих є правило: не заводити службових романів. За таке звільнили недавно одного програміста, бо ваш дідусь вважає, що це перешкода для повноцінної роботи співробітників. А щоб ще й з помічницею, то це... це…

- Це я візьму на себе, — закінчую за неї.

Всі правила діда в корпорації мені відмінно відомі.

Проте у мене є теж свої правила, і декому доведеться визнати, що нічого шантажувати онука своїм заповітом.

Хоче дід наречену - отримає.

Тільки так, як я цього захочу.

- Я чекаю твою термінову відповідь, Діано. Мій час коштує дорого.