Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська
— Дьєре Джозефе, вибачте, що довелося вас так безцеремонно розбудити, але все це заради зняття пристріту, — заторохтіла Тереса. Тепер можна було розповісти в подробицях, для чого їй знадобилася ця відчайдушна витівка.
Вона почала викладати почерпнуті з довідників знання і пояснила, що зробила ставку на те, що для зняття прокляття методом повторення моменту ініціації важливе не стільки місце та час, скільки емоції та відчуття.
— Потрібен був фактор несподіванки.
Джозеф слухав Тересу і тим часом одягався, перетворюючись із розлюченого хижака на добропорядного проректора.
— Як ви гадаєте, вийшло? — поставила Тереса найбільш актуальне на даний момент питання.
Він завмер, наче прислухаючись до себе.
— Цілком можливо. Здається, мітка стала не такою болючою.
Тереса засяяла. Невже вдалося? Невже все не дарма? Просто камінь з душі впав, полегшуючи почуття провини. Хотілося стрибнути на шию Джозефу і поцілувати його. Який же він молодець, що відчув правильні емоції, що правильно сердився і обурювався — все як треба. Але тут і досягнення самої Тереси не можна применшувати. Вона теж постаралася!
— Так, справді, мітка менше турбує, — Джозеф поплескав себе по стегну. — Думаю, ми заслужили гарний сніданок, — усміхнувся спокусливо, — тим більше, що мені є, що вам сказати.
Цього разу Тересу не насторожила заява Джозефа про необхідність щось сказати. Тепер можна не боятися декламування реплік зі спектаклю.
Вже за півгодини вони сиділи на кухні за столом. Перед Тересою стояла тарілка з гарячою яєчнею і підрум'яненим беконом. А на іншій на неї чекали підсмажені хлібці із золотистою скоринкою. До кави був обіцяний кекс із журавлиною та горіхами. Як вона розуміла дьєра Бартоломео, який вже звик тут їсти. У неї ще жодного разу в житті не було такого смачного сніданку. Чесно. От жодного разу.
Джозеф сидів навпроти і розправлявся зі своєю порцією яєчні. І коли Тереса згадала про кота, то вирішила розповісти своєму візаві, яким чином змогла пробратися в його особняк. Він слухав захоплено і не шкодував компліментів щодо її дару. Ох, як це їй лестило. Найкращий у князівстві менталіст захоплений її здібностями.
— А ви смілива, Тересо, — посміхнувся він, коли вона дійшла до того моменту, як їй вдалося правильно окреслити руни і увійти в особняк, — я навіть сказав би відчайдушна.
О, знову перейшов на "ви". Тереса зауважила, що у критичних ситуаціях він звертається до неї на "ти", а коли все спокійно на "ви".
— Зважились на такий крок. Адже це могло закінчитися… непередбачувано.
— Я припускала можливість різних варіантів розвитку подій, — кивнула вона.
Насправді ні. У глибині душі Тереса була впевнена, що Джозеф, яким би розлюченим не був, не завдасть їй шкоди. Не зробить нічого такого, про що вона пошкодувала б. Вона давно зрозуміла, що він шляхетний аж до кісток.
Розправляючись із яєчнею, Тереса все чекала слушного моменту, щоб розповісти ще одну важливу річ — про те, хто замовник пристріту. Це буде ще одне випробування для благородства Джозефа. Чи не перетвориться він на невгамовного розлюченого тигра, коли дізнається, з чиєї вини страждав? З якою реакцією він сприйме новину, що прокляття спонукало його робити шлюбні пропозиції? Добре хоч, його вже знято.
Тереса вирішила торкнутися цієї непростої теми після солодкого і взялася за кекс. Точніше, навіть узятись не встигла. У кексу була дивна начинка — не журавлина і горіхи.
— Обручка? — округлилися від подиву її очі.
— Обручка, — кивнув Джозеф. — Трохи банально в кексі, — посміхнувся він. — Але візьміть до уваги: у власноруч випеченому кексі, а не в купленому. Тересо, ти згодна стати моєю нареченою?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно