В твоїх руках не страшно - Ольга Островська
І лише втіливши в життя ці так звані заходи безпеки, я нарешті ховаюся за ширмою. Виймаю зі своєї торбинки змінний одяг і розкладаю його на лавці біля ванни, щоб був поруч і напоготові. Кілька секунд кручу в руках флакон із фарбою для шкіри, роздумуючи, чи не оновити своє маскування, і ховаю його назад. Часу зайвого немає, та й запах вийде дуже специфічний і може наштовхнути демона на зайві припущення. Поки що колір добре тримається, потім оновлю.
Видихнувши, беруся роздягатися, намагаючись при цьому не звертати уваги на те, як тремтять від хвилювання мої пальці. Він не зайде. Чомусь я це знаю. І все одно мені трохи лячно.
Вода обпалює мою шкіру тисячею гарячих голочок. Я навіть не думала, що так сильно змерзла. Зі стогоном відкидаю голову із заколотим на маківці волоссям на бортик, просто насолоджуючись тим, як зігрівається тіло, просочуючись теплом і млостю. Знаю, що потрібно поспішити, але пару секунд нічого не вирішить.
Цікаво, чи Адлар дійсно відповість на мої запитання? І більше нічого не вимагатиме? Слабко віриться. Хоча дещо цей демон точно вимагатиме. Або, як він стверджує, вмовить. Але ж аргументи різні бувають.
Далася йому ця пов'язка. Цікавість − страшний звір. Чим більше я упираюся, тим цікавіше йому стає.
І постає питання… ну що такого страшного станеться, якщо я покажу йому своє обличчя? Воно в мене зараз смагляве і зовсім не схоже на всі описи зовнішності королеви Аміннаріель, які він міг би чути. Вуха я сховаю під хустину. Примушувати мене ходити без пов'язки перед іншими принц навряд чи буде, тож ніхто більше мене без неї не побачить. А він, можливо, втратить нарешті свій інтерес до мене. Та й захищати мене скоро більше не буде необхідності.
За роздумами купання пролітає швидко. І незабаром я вже з дрібкою жалю підводжуся з води, одразу ж загортаючись у великий рушник, узятий з тієї самої лавки.
Поспішно витираюсь, одночасно з цим оглядаючи себе, щоб переконатися в достатній смаглявості шкіри. Так само квапливо беруся натягувати на вологе тіло одяг. Точно такий, як той, що зняла перед цим. Поправляю волосся, пов'язую на голову хустку. А потім моя рука застигає над пов'язкою.
Вдягати, чи ні?
