В твоїх руках не страшно - Ольга Островська
І тут я бачу, як з-за його плеча здивовано виглядає Хефі.
– Пані Мар? − округлює вона очі. Зовсім не злякані. − Щось трапилося?
– Я… у тебе це хотіла спитати, – спиняюся за пару кроків, вдивляючись у її обличчя. – З тобою все гаразд?
– Та-а-ак, – розгублено тягне дівчина. Дивиться на мене, потім на усміхненого Бранна, потім знову на мене. І очі в неї стають ще більшими. — Ви подумали, що мене дейр Бранн… ображає? Ні-ні, ми просто... говорили.
− От бачиш, відьмочко? У мене чоботами принца кидатися не треба, – підморгує бородань.
– То були ви? – ошелешено скрикує моя несподівана підопічна, витріщаючись на мене, як на явлення Пресвітлої.
Та в цей момент я помічаю, як з-за рогу стрімко виходить Танрагос. У супроводі Калвага та ще двох гвардійців. І йдуть вони до нас.
