Спалена корона - Ярослава Денін

  Синій Вогонь тим часом святкував. Амулет світився червоним показуючи, що повністю переповнений сили. Щастю мага не було меж. Сяючі очі щосекунди перевіряли амулет: це дійсно відбувається? 

-Ти тільки подивись який щасливий, сука! - В черговий раз вдаривши по щиту крикнув Вільям.

-Не спіши, подивись на амулет.

-Скажи мені, люба, ти давно жахом поїхала?! Ти не бачиш, що відбувається?! Аїда лежить непритомна на холодній землі, а цей шматок лайна святкує свою перемогу!

-Не кричи на мене, хлопче! Я розумію твою біль, але зараз ми маємо допомогти Аїлі завершити почате!

-Ти про що?!

-Ще раз повторюсь,придивись уважніше до амулету. Він переповнений, ще трохи сили туди влити і він розірветься!

-Ну і що мені з того?!

-А те, що сили повернуться до Аїди! І та, ймовірніше за все, прокинеться! 

-Ну і чого ти чекаєш, якщо все так просто?!

-А цьому і проблема ... все не на стільки легко, як хотілось би. Моя магія крізь щит Аїди не пройде ніяк!

-Чорт! 

  Від знесилення хлопець лобом притулився до щита і в черговий раз відлетів на землю.

-Нарешті! Нарешті! Моя ціль ніколи не була так близько! Всі 13 дарів в моїх руках прямо зараз! Я можу! Я можу. Я ... Агов! Що це за дурня?!

  Магія вогню закружляла довкола каменю утворюючи спіраль. Промені магії пробивали тіло мага наскрізь, утворюючи білі дірки.

-Ні! Все не може так закінчитися! Не може! НІ-І-І!!!

***