В твоїх руках не страшно - Ольга Островська

− Мі-і-іна, − цілує вже мої повіки, притискаючи мене до себе все ближче, обдаючи жаром свого тіла. − Підеш зі мною?

− Так, − шепочу, повертаючи голову слідом за його поцілунками. Так кішки тягнуться за ласкою. І я тягнусь. Губи тремтять, так сильно хочеться посміхнутися. – Я допоможу тобі, якщо дуже боляче.

− Дуже маленька. Ти собі не уявляєш, наскільки, − з гарчанням посміхається Аєдан, тут же зрізаючи кігтем шнурівку моєї сукні.