Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав

Бог узяв рукою і шморгнув доверху, а собака гавкнув, а кіт нявкнув. Бог залишив трошки, собаці й котові. — Та шо ж гроші в криницях, — а не знаходили ми порубаних у салафанових мішках, не допитувалися в сліпої баби стежки до туалету, де тіло людське притоплене на дні, а баба знала, де райком, де собез, а де туалет ні; хіба в нужнику, шамкала зводянілими губами і вповідала, як у голод в Почаїв їздила по кришку, а тепер як узять буряка сховать, то хліб викидає на пучку. Добереш-но ти теї мови, — спитай, де син, що ні коней, ні сина, молоко на лавках кіля воріт скисає, а їздового зблеску нема, а вона тобі про круги й криниці; чи це таку казку придумує, щоб уже гонуки от як казку своїм гонукам казали, — на криницю двадцять і шість кругів стало, хлопець чистив, скількись відер винесли нагору; каже, нема сили більш, а той привозить бочкою й п'є. А вода на п'ять метрів, але солодка. Люди почали йти, візьміть нас у пай, по півсотні взяв, а то не хотіли платить за круги, за копання, не вірили так, що вода буде. Яринка вмирає у больниці та — "коли я цеї води нап'юся", щось питають у неї, а вона знизує плечима, хіба я знаю; дають компоту, але щоб не такого солодкого, — водою розбав, каже. Людині замикає пам'ять на чомусь їдному, — от як пригадає, то більш їй нічого й не тра; та й то така мука їдна на всіх, що розпорошується спогад, і не стає їй робити нічого ні тутечки, ні на тім світі, стає за поживу невидким судіям, і так вони рішають за неї. Ото тобі, Юрку, як тій Надьці, бігти доказувати, де чий чоловік на чиїй хаті з котрою молодицею, а жінка надбіжить, а хазяйка руки хрестом на дверах, а той на купці хмизу у сінях, та й що кому скажеш, — лясь по лобі; а Надька ще й у краю вулички наказуватиме "з неправди тра правду зробити". Скількома

правдами доживаємо цього віку, та й дождемо, що надвезуть якусь гинакшу правду, постановлять туто перед всіма та й скажуть: однині живіть так. І мусиш ставати під ту правду, а свою переховувати й не дознатися, коли ж котрій час і місце настане. Та й роби з правди неправду, доводь Ніжничці її право, як вона бухгалтером всеньке життя просиділа, а чоловік льотчик, навіз одежі; та чогось на старість зробилася зла. В автобусі сварилася, що не дали їй місця, "Щоб ти й не встала" — "а як твої троє лягли та й не встають, то тобі добре?" Тепер до всіх така-а. Ярина казала "з нею зв'яжися". Слухайте-но Дра-гуновського, вже в брамі стоїть, — костюм учительський, голова зеківська, босоніж: "в город нюйорк в совет президентов соєдіньо-них штатов америки й штофу в город берлін раді горшкову в город москву й королю указ гражданіна проживающого сила кодні драгу-новського Николая слухайте товарищі где все нада мині зробить перше шостого январа підісят шостого года я вам наказував перевести все англійське правітєльство з города Лондона в Грузію в город тибіліс руководить всей грузійой й соединить англію з літвою а все правітєльство с салдатами з літ-ви Латвії росії Грузії й все німецьке правітєльство з города берліна с салдатами перевести в англію в город Лондон руководить всей англійой і соединить город Лондон з городом москвой й поетому я посилав й сьодня я посилаю любого касіра рай гос банка американськіх президентов й сокура федора питровича з етим указом в правітєльство в город нюйорк й в город Лондон за результатом виполнєнія мого цього указа й друге й я вам наказував пустить в повний розіграш всього займа с тридцять шостого года по підісят сьомий год й возвратить за

15(2) червня сонце жарко трошки хмарилось 16(3) червня похмуро надвечір дощик побризкав 17(4) червня хмарилось 18(5) червня сонце хмарки маленькі жарко

19(6) червня сонце хмарки маленькі вітер 20(7) червня сонце жарко хмарки трохи були

21(8) червня сонце жарко і хмарилось 22(9) червня жарко сонце

23(10) червня сонце тепло вітер 24(11) червня жарко сонце

25(12) червня жарко сонце

26(13) червня сонце жарко хмарилось 27(14) червня зранку бризкав дощ трошки 28(15) червня дощ вночі а вдень цілий день хмарно йшов дощ вітер ввечері 29(16) червня сонце і хмарно вітер холодно

30(17) червня сонце тепло годині о шостій дощ побризкав трошки а вночі гроза дощ

1(18) липня сонце хмарно

2(19) липня сонце і хмарилось вітерець 3(20) липня зранку туман вдень дощик бризкав

4(21) липня жарко ввечері дощ бризкав

зайом деньги всем гражданам в есер і в англії і в городі Лондону я вам наказував увелічить пенцію й зарплату платить по триста рублей в месяць каждому колхозніку й рабочому й служащому й салдату й камандіру звода й роти совецькими деньгами випуска шіздісят першого года в есер і в америкі і в англії і в франції й платить по сорок рублей в месяць каждому вучню с першого по одіна-цатий клас в каждой школе в есер і в америкі і в англії й в франції й платить по сто підісят кілограм пшениці в месяць каждому колхозніку в есер і в америкі і в англії й в франції й заява в том што в есер в силі кодні і голова колхоза сокур федор питрович нихоче заплатить всю мині мою зарплату согласно ним указаного мині рощота на зборах колхоза всього мині мого заработка чітирі тисячі рублей й три тони хліба за всю мою разну роботу й за всю мою пісьмову роботу на америку за шеїсят первий шеїсят другий шеїсят третій шеїсят четвертий год в колхозі все держе всю мою зарплату с шеїсят четвертого года по сьогодня без нікакіх возраженій всіх зборов колхоза поздавав я пісьмові заяви про це все й просив розиска в вовсех месних власцєй і в прокурора й голову районого суда й обласного прокурора й голову киевського обласного прокурора й голову киевського й московського верховного суда й нихто ниякої уваги ниобращає с шеїсят четвертого года по сьогодня й поетому я наказиваю в любі американські й московські міліцінери й в командіри й в салдати прошу приїжайте й сьогодня біжіть застриляйте любого касіра рай гос банка й сокура федора питровича за нипотчиненія й за невиполненія мого цього указа й за задержку всьої меї зарплати й положіть їму на живот цього листа й зніміте все деньги с каси рай гос банка й перевезіте й здайте все деньги в селі кодні драгуновському миколі для росходов в цю роботу й сопщіть мині за рострел голов й за розиск всеї мині моєї зарплати в есер в сило кодню мині в артель нове життя прошу ослободить мине на волю прошу драгуновський Николай Іванович сімнацятого йюня шіздісят девятого года наказав я сам гражданін міністир король гражданськой оборони драгуновський Николай". — Він її бив дуже, катував, що пила; хлопці щось привезли, вона вгостила, а ті, "пий, Ганю, пий"; послям пішла гички з городу принести в радюжці, раз корові, потім ще теляті, та як сіла на купу, й не встала. — Люди так тепер вмирають, наглою смертю. Колись так не вмирали; ну, було, що й убивали їден одного. — І в мене син на цілині вмер, відрізали ноги з гангреною, — пив дуже; пилочкою такою; дітям, було, розказую. — А баба Марина йшла до Шахрайки, — німці

бомблять, та прибігає плаче, я боюся, й мати йде до неї ночувати, а в мене серце розривається. — Марія вертається городом, й аж спотикалася по рівному, як-то до землі припадає, й такі круги по городі робила; де осьо гичка купками, то прямо йшла, а далі такі косяки робила, на землю роздивлялася, й до того дерева на городі, кіля межі, хитнуло її. — Так вона несла кота увечері од Женьки, їй зловили хлопці; каже, Ярино, я тако в пазуху, а що, нє. З тої хати, де кіт, вмерла жінка, покинула чотирох дітей; брат немов хоче брати старшу дівчинку, але невідомо; вона так побивається, закутана; могилу не заривали, ще хтось дивився, вона аж у яму кидалася, а найменше ще цицьку ссало; показує "оно мама"; там люди рвали коси на собі. Так несла цього кота додоми, каже жінкам "мене чогось коти бояться"; а в хаті "кицю, кицю, йди-но цюди". Аж зір їй туманило, як несла цим городом. — Андрей пішов у стару хату, й Женя гляділа Клаву, бо Ганя в тюрмі, за якісь ящики три роки; а родичі Андрейові стали на горбі, стали дивитися, й далі аж не йдуть; це так у хату пішов. — їдних привозять зо світу, то цім вже, а є, що думають, — як це так; що це був світ наш, а нас не опізнано. Та й глибають висхлими рівчаками, на їдну віру в несвіт готові сплачувать. Зминутися котрому там лиховіттю, бо де б не був, то не перейдено. Завгодя вже й сумнів: імена такі виписано попругами. Начинюють щокожен здогад, буцім то ймення не те, що названо, а що б хотіло бути ним. То ми кожду травину, державу випоминаємо незвіданням слуху, — гадаємо так перебути. З пір'їни зору аж висмик невгадливий; як би це не зурочити навсібіч віків. Одпоминання тако нічим уже буцім лихим не нагадують, — стань хоч і

5(22) липня похмуро

дощ до першої

години йшов після

третьої вияснилось

і хмарилось

6(23) липня Варці

і Федорі рік

7(24) липня сонце

хмарилось

8(25) липня сонце

вітерець о пів на

другу дощ

9(26) липня сонце

жарко

10(27) липня сонце жарко вітер 12(29) липня Петра Павла зранку дощ вдень гарно Галі свайба була 13(30) липня зранку дощ вдень тепло дощ на вечір вітер 14(1) липня сонце тепло вітер ввечері холодно хмарно 15(2) липня сонце тепло хмари набігали і вітер

16(3) липня тепло вітер

17(4) липня жарко вітер Тані день народження 18(5) липня зранку прохолодно вдень жарко ввечері прохолодно 19(6) липня сонце хмарилось дощ бризкав

20(7) липня жарко 21(8) липня сонце жарко 22(9) липня хмарилось і жарко 23(10) липня зранку туман вдень жарко ввечері дощ 24(11) липня сонце і хмарилось

скраю глиняного урвища, дихай кропив'яним духом. Але ще ж не туто й не так, щоб аж знаття на смерть таку навпоказувало, — стули-но докупи краї снів чи там земель наокруглих, то ж ні. Тутечки інший рай показувати пальцями, як ті мікроби у ніс вдихаються; кажуть, вокзали бухтять людом переїжджим, ціна за втечу більша, як все і все коштувало коли. Як то колись обступали помираючого на втіху йому, або у больницях самотою одходив, то це знанова й навиворіт: заздрість смерті, нехіть сплакнути, бо таке-е-е обступає. Казано, страх буде дужчий од смерті; нащо цих полишено живими і в вічному страсі. Так десь і сумнів вижереться навпохляп світам, — згукується з глибу правдонька, нашіптувана віками; заволаєте неправди сумирної і віка довшого, тіки б у незнанні пробувати і ще в однім хочай образі перебути перед гоком вселенним.