Поетичні твори - Федькович Юрій
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 32.
РУСЬ
Вперше надруковано в газ. «Слово», 1861, № 86.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 32-33.
Ю. Федькович запозичив у німецького поета лише загальні мотиви, надавши своєму творові чисто «руського» звучання.
На текст поезії Федьковича український композитор А. Вахнянин (1841-1908) написав свій перший хоровий твір (1862).
УКРАЇНА
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 24-26.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 33-35.
«Україною» в часи Федьковича на Буковині, Закарпатті і в Галичині називали Наддніпрянщину. Федькович був палким поборником возз’єднання українських земель, проте Наддніпрянщини йому навіть не судилося побачити. Про «Україну» поет, звичайно, писав з уяви, через те пейзаж у цьому вірші І. Франко назвав «конвенціональним і наскрізь фальшивим» (Франко І. Зібр. Творів. У 50-ти т. К., 1980, т. 27, с, 156).
ОСКРЕСНИ, БОЯН!
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 26-28.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 35-36.
Твір являє собою коротшу на одну строфу переробку поезії «Оскресни, Бояне!», опублікованої в брошурі «Slovo na slovo» (с. 9-10). При переробці амфібрахій змінено на ямб.
У той час, як Дідицький готував до друку «Поезії Іосифа Федьковича», він ще виявляв певний інтерес до народної літератури. У вірші Ю. Федькович засвідчує йому повагу і навіть ставить поряд із «Тарасом-козаком», безперечно, тому, що Шевченкових творів ще майже не знав.
СПІВАЦЬКА ДОБРАНІЧ
Вперше надруковано в газ. «Слово», 1861, № 83.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 36-37.
У вірші Ю. Федькович «не стільки намагається передати біографічні моменти з життя поета (Шевченка.- М. Ш.), про якого ще дуже мало знав, як втілити свою мрію про покликання митця... Найбільше на творі позначився вплив народної думи про смерть козака-бандуриста» (Пазяк М. М. Юрій Федькович і народна творчість, с. 108-109).
Заключну строфу твору викарбувано на надмогильному пам’ятнику Ю. Федьковича.
ДО НАШОГО БАТЬКА МОГИЛЬНИЦЬКОГО
Вперше надруковано в газ. «Слово», 1861, № 66.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 38.
Сонет Ю. Федьковича так само написаний під впливом виступу А. Могильницького в державній раді.
У сонеті, як і в оді В. Шашкевича, Могильницький шанобливо величається «Батьком».
МІЙ ОБРАЗ
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 31-32.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 38-39.
ДО НЕЇ
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 32-33.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 39.
Сонет присвячено Емілії Марошані, нареченій поета.
Від літа 1859 р. до весни 1861 р. полк, у якому служив Ю. Федькович, стояв у Чернівцях. Тут молодий поет відвідував вечори, організовувані німецькою творчою інтелігенцією на квартирі вдови-німкені Марошані. Душею цих вечорів була вродлива дочка господині Емілія. Вона грала на фортепіано, гарно співала, цікавилася літературою. Юрій та Емілія покохали одне одного, та побратися їм не судилось: Федькович мав офіцерський чин, а за одруження офіцера вимагалися великі гроші, яких у закоханих не було. Так і прожив поет усе життя нежонатим.
Емілії Марошані Ю. Федькович присвятив свій перший друкований твір. На жаль, про цю німецьку баладу є лише згадка - видно, тираж видання був дуже обмежений (див.: Життєпись, с. 134). Збереглися інші поетові присвяти цій особі. З нагоди іменин Е. Марошані, отже, як стверджує О. Маковей, в січні 1860 або 1861 р., Федькович склав велике поетичне послання «An Emilie» («До Емілії»;- Писання, т. 4, с. 561-563). Два сонети, один теж під назвою «An Emilie», другий - «Die Rose und der Schütz» («Троянда і стрілець»), поет вписав до альбому нареченої, звідки їх 15 листопада 1860 р. скопіював А. Кобилянський (див.: Писання, т. 1, с. 716-717; рукопис А. Кобилянського: ІЛ, ф. 58, № 2). Вірш-мініатюру «Wo dies Blümchen ich gefunder...» («Де цей пучечок моху я знайшов...»), написаний в Угорщині 26 березня 1861 р., Федькович мав намір послати Е. Марошані у формі листа, але дороги закоханих уже розходились назавжди. До того часу й належить поезія «До неї».
Є у Федьковича ще одна поезія «До неї» («Правда», 1873, с. 97-98), але вона стосується іншої особи.
В ЦЕРКВІ
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 33-34.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 39-40.
НА ДОРОГУ
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 34.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 40.
РЕКРУТ
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 36-37.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 41-42.
Вірш створений на основі записаної поетом пісні «Стоїть жовняр на шельваху на крутій горі...» (див.: Народні пісні Буковини, с. 122). Прислужилися тут і військові враження. «Статистика свідчить,- пише дослідник Г. М. Мізюн,- що з усіх армій світу австрійська була на першому місці за кількістю самогубств і дезертирів» (цит. за кн.: Федькович Юрій. Вибрані твори. К., 1955, с. 316).
СВЯТИЙ ВЕЧІР
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 37-38.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 42-43.
ДЕЗЕРТИР
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 38-39.
Автограф невідомий.
Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 43-44.
Під цією назвою у Федьковича є ще один вірш, який поет послав 1869 р. до журналу «Правда», та який, проте, надруковано лише на початку нашого століття (Писання, т. 1, с. 354, автограф: ІЛ, ф. 58, № 106; копія невідомою рукою - там же, № 428).
В АРЕШТІ
Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 40-41.
