Венеціанський купець - Вільям Шекспір
Антоніо
То що?
Він правив теж відсотки?
Шейлок
Ні, відсотків
Не брав він; ні, там не було того,
Що ви звете відсотками звичайно.
Ось слухайте, що він зробив. Лаван
З ним склав таку умову, що ягнята
Самі строкаті та усі рябі
Віддасть він Якову у нагороду.
За труд його. Коли ж пора осіння
Настала врешті, й подались овечки
До тонкорунних баранів в жадобі
Й почався у тварин отих кошлатих
Труд творення, тоді чабан-хитрун
Гілок нарізав, наздирав кори,
І ті гілки в хвилину парування
Встромляв він перед кожною з овець.
І вівці зачинали, і потому
Родилися рябенькі всі ягнята
Й дістались Якову. Такий обрав
Він шлях, щоб мати зиск; його за це
Благословило небо: хоч і зиск,
Проте благословенний він, коли
Нема крадіжки!
Антоніо
Випадок щасливий,
І не від Якова залежав зиск:
Божественна рука те все здійснила.
Та чи можливо ж прикладом таким
Виправдувать відсотки всі лихварські?
Чи срібло й щире золото для вас -
Однаково, що барани та вівці? 22
Шейлок
Не знаю... Множити я вмію їх
Не гірше. Слухайте, синьйоре...
Антоніо
Друже,
Зверніть увагу, як уміє чорт
І на письмо святеє посилатись.
Коли гидка душа бере собі
Святі слова, щоб ними захищатись,
Це лиходій, хоч усміх на устах;
Рум’яне яблуко, хоч в серцевині
Воно й гниле. О, цей огидний фальш!
Чому ти чарівний такий на вигляд?
Шейлок
Три тисячі дукатів - кругла сума!
Три місяці... На рік - збагнути треба -
Які тут можна взять відсотки? 23
Антоніо
Отже,
Скажіть, чи можете зарадить нам?
Шейлок
Синьйор Антоніо, траплялось часто,
Що ви в Ріальто з мене глузували -
З моїх відсотків і з мого багатства;
Я все терпів і знизував плечима:
Терпіть - така вже доля всіх євреїв.
Не раз мене ви обзивали псом,
Невірою й плювали на каптан
Святковий мій єврейський - все за те,
Що користуюсь я із власних грошей.
А нині я потрібен вам, вельможні?
Ну що ж! Тепер до мене ви йдете
І кажете: «Нам треба грошей, Шейлок!»
Ви просите у мене грошей! Ви,
Що тільки в бороду мені плювали
І копняками гнали, ніби пса,
Од вашого порога. А сьогодні
Вам треба грошей! Що ж сказати вам?
Чи не сказати часом: «О синьйоре,
Хіба ж собака може мати гроші?
Де ж чувано, щоб шолудивий пес
Позичить зміг три тисячі дукатів»?
Чи я повинен, низько уклонившись,
Затамувати подих і сказать
Несміливо, немов той раб покірний:
«О найшановніший синьйор! На мене
Ви середи минулої плювали,
А в інший день дали ви стусана
І часто псом огидним називали;
І ось тепер за ласки ваші всі
Я вам позичу певну суму грошей?»
Антоніо
Ладен я лаяти тебе й тепер,
І плюнути на тебе, й пхнуть ногою.
Якщо не відмовляєш нам у грошах,
Ну, то й давай, та тільки не як друзям
(Чи чувано, щоб друг коли платив
Відсотки другу за метал нікчемний?),-
Як ворогові грошей ти позич;
Якщо у строк не зможе він віддати,
Щоб міг ти править з нього без жалю
Відсотки.
Шейлок
Ти диви, як ви скипіли!
Здобути хтів би вашу я любов
І дружбу щиру; ту ганьбу забути,
Що ви мене так часто плямували.
Допомогти вам хочу у біді,
Не вимагаючи за це відсотків;
А ви, проте, і вислухать мене
Не маєте бажання. Зичу вам
Добра.
Бассаніо
І справді ти добра бажаєш.
Шейлок
Я довести це хочу. Ось ходімо
Усі до нотаря, й дасте підписку
На зобов’язанні, ну, так, для жарту,
Допишемо, що як не вдасться вам
Сплатити в певний день і в місці певнім
Мені ту суму, згадану в розписці,
То як відшкодування зможу я
У вас на тілі взяти м’яса фунт -
І то в якому тільки схочу місці.
Антоніо
Гаразд, я підпишу і всім скажу,
Що жид ласкавий вельми!
Бассаніо
Я не згоден!
Такого зобов’язання ніколи
Тобі я не дозволю підписати;
Ладен скоріш зостатися в нужді!
Антоніо
Не бійся! Терміну додержу я.
Ще за два місяці - до строку місяць -
Утроє більше я дістати маю
За борг отой.
Шейлок
О, Аврааме-батьку!
Які ж ці християни! Їх жорстокість
Навчає їх підозрювати всіх.
Ну посудіть самі: якщо вже він
У строк мені свого не сплатить боргу,
Який же зиск мені? Фунт м’яса лиш?
Таж людське м’ясо варт багато менше,
Аніж бараняче або козине.
Я помагаю з тим, щоб заслужити
Його прихильність. Згодиться Антоньйо,
Тоді - гаразд! Не схоче - то прощайте!
І кривдою за ласку не платіть.
Антоніо
Так, Шейлоку, папір я підпишу.
Шейлок
Ідіть до нотаря, а незабаром
І я прийду. Ви розкажіть йому,
Як цей контракт кумедний краще скласти,
А я дукатів назбирать піду
І гляну, як там в мене у господі:
Чи все гаразд? Адже глядить її
Слуга мій непутящий. Повернусь
Я вмить.
Антоніо
Іди мерщій, шляхетний жиде!
Шейлок виходить.
Ще вихриститься він: бач, став сердечний.
Бассаніо
Шахрай страшний тоді, коли він гречний.
Антоніо
