Материне поле (збірка) - Сухомлинський Василь

Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить.

"І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу", — подумав Федько, зітхнув, розгріб землю в кущі й знайшов ще кілька великих картоплин.

Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав.

Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: "Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі", як тут хтось і піддивиться його думку.

І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно.

"Гарний це друг, Людина", — думає Федько.