Народ війни не хоче (збірка) - Вишня Остап

Петра в Римі гетьчисто всі народи, і що стануть усі народи перед ним навколішки, піднесуть руки догори і благатимуть:

— Отче святий! їсти не хочемо, страйків не хочемо! Тільки молитися, тільки тобі поклонятися! Веди нас, о, отче святий, на комуністів, на країни народної демократії!

І махне Пій XII рукою, а в небі загудуть літаки: і летючі фортеці, і винищувачі, і бомбардувальники, і транспортні! Як хмара! Як хмара!

А за ними танки, гармати, кулемети, міномети, автомати…

А кардинал американський Спеллман вигрібає з літаків долари, — та все золоті, та все золоті…

І благословляє широким хрестом Пій XII і генералів, і адміралів, і маршалів:

— Хрестовий похід! На Москву, на Київ, на Варшаву, на Прагу, на Софію, на Бухарест, на Будапешт!

Розливається хрестовий похід по всіх непідкорених країнах, падають тисячами вбиті комуністи, падають демократи, а хто живий — падає ниць перед Пієм XII!

— Ми твої, ми твої! О, святий отче!

А на вулицях Москви, Києва — сутани, сутани, сутани… І дзвони, дзвони, дзвони! По всіх костьолах дзвони, по всіх церквах…

— Чому дзвони? — стріпнувся Пій XII.

— Панахиду по Муссоліні замовив де Гаспері…

З Муссоліні вийшла неув'язка: бог послав його в Італію ногами вниз, а пішов він назад до бога — догори ногами…

А КУДИ АМЕРИКАНСЬКЕ?

Уповноважений уряду США по маршаллізації держав Західної Європи якось побачив чи в Бенілюксі, чи в Англії, чи у Франції, чи в Італії,— а може, в кожній із цих маршаллізованих країн, — звичайну курку.

— Курка? — здивувався він.

— Так, пане уповноважений, курка!

— А навіщо тут курка? — запитав уповноважений.

— Курка, пане уповноважений, вона несеться… І той… дає яйця, которі можна для яєчні, можна й так — або ріденькі, або круті, або в мішечок, — перебиваючи один одного, пояснювали уповноваженому Еттлі, Бідо, де Гаспері та інші прем'єри…

— А яєчний порошок куди? Куди, я питаю, яєчний порошок?! Американський?!! — строго подивився на прем'єрів уповноважений. — Ви забули, що ми вам допомагаємо на ноги стати, а ви курей ще не забули? Пора вже вам зрозуміти, що курей нема, і яєць нема, а єсть яєчний порошок! Американський яєчний порошок!

По зоопарках у маршаллізованих країнах діткам показують двух чудесних птахів у клітці — півня й курку.

— Оце, дітоньки, ті пташки, що несли колись такі собі біленькі, кругленькі яєчка! Із яєчок знову вилуплювалися пташенятка-курчатка, жовтенькі та пухнатенькі, і ми їх кликали отак:

— Ціпціпціп!

— А тепер, дітоньки, яєчка замінив яєчний порошок…

— А хто яєчним порошком несеться? — запитує кучерява дівчинка.

— Виростеш, доню, сама тоді взнаєш! — озираючись на всі боки, відповів екскурсовод.

* * *

Та й побачив уповноважений в маршаллізованих країнах корову…

— Корова?

— Так, пане уповноважений, корова! Вона, пане уповноважений, молоко дає!

— А сухе молоко куди? Американське сухе молоко куди, я вас питаю?!

А в зоопарках дітям показують:

— Оце, дітоньки, корова! Вона молоко давала! Доїли її і мали молоко, масло, сир, сметану…

— І телятка були?

— І телятка були! А тепер, дітоньки, сухе молоко в нас! Сухе, сухе!

— А хто сухим молоком доїться? — запитала кучерява дівчинка.

Екскурсовод тільки подивився на всі боки і потихесеньку кинув:

— Нас доять!

* * *

Та й побачив уповноважений в маршаллізованих країнах свиню.

— Свиня?

— Так, пане уповноважений, свиня!

— А свинячу тушонку куди! Американську свинячу тушонку?! Куди, я вас питаю?

Та й сидить тепер симпатична тварина — свиня в зоопарку, і милуються з неї діти, запитуючи:

— Як зветься?

— Свинею зветься! Дуже рідкісна тварина. Була сильно в наших країнах поширена до епохи свинячої американської тушонки. А тепер тільки в зоопарках.

* * *

Ще не так давно по маршаллізованих країнах Західної Європи й Азії були фабрики, були заводи…

— Фабрики?! Заводи?! — здивувався уповноважений по маршаллізації.

— Так, пане уповноважений!

— А продукцію американських заводів куди? — суворо запитав уповноважений. — Отут буде ДОТ, отут буде ДЗОТ!

— А робітників куди?

— Як куди?! А воювати хто буде? Ви гадаєте, що американці за вас воюватимуть?! І сухе молоко давай, і яєчний порошок давай, і тушонку давай, і танки з гарматами, і кулемети, і міномети та автомати давай, та ще й воюй!? Ми маршаллізуємо, а воюватимете ви! Он як!

* * *

Повним ходом іде маршаллізація країн, що потрапили в маршалловку.

Дебетується зараз питання, чи будувати по маршаллізованих країнах спеціальні магазини та гостиниці для собак, як це робиться в Сполучених Штатах Америки?

Трумен з Ачесоном обстоюють, щоб обов'язково будувати:

— Це ж для собак, а не для людей! Для людей досить буде шанців та бліндажів! А собака — тварина благородна, нашого характеру тварина!

Незабаром по столицях маршаллізованих країн височітимуть фешенебельні собачі готелі й магазини…

Це буде — вінець маршаллізації…

Мудрі люди кажуть:

— Де вінець, там і кінець!

Вісімсот мільйонів людей — прихильників миру, прогресу й демократії.

Вони покладуть край маршаллізаціям та собачим двірцям! І панським!

ТРАГЕДІЯ В ДЖУНГЛЯХ

В АФРИКАНСЬКИХ джунглях серед людиноподібних мавп спостерігається страшенна паніка.

Припинилися суперечки й бої між орангутангами й горилами, зв'язані з дискусією, хто з них — чи орангутанги, чи горили — вища раса, і всі людиноподібні мавпи вирішили об'єднатися перед страшною, спільною для всіх людиноподібних мавп небезпекою.

До африканських джунглів надійшли відомості із столиці США про те, що професор фізіології у Віргінії др Бріттон у промові, яку він виголосив у Вашінгтоні на щорічному засіданні національної Академії наук США, закликав до створення за допомогою штучного запліднення особливої породи людиноподібних мавп з тим, щоб використати їх як робітниківневільників (рабів).

На думку Бріттона, можна штучно вирощувати великих людиноподібних мавп — таких, як орангутанг і горила.

Таким чином, можна створити породу гібридів, зразки якої, обернуті на рабів, дозволяють розв'язати проблему робочих рук на важкій роботі в шахтах, сільському господарстві й інших галузях. Бріттон звернувся до американських учених з просьбою допомогти йому здійснити це величезне завдання. "Треба це робити швидко, — заявив він, — бо на земній кулі залишилося тільки близько одного мільйона людиноподібних мавп".

Зрозуміло, чому для Уоллстріту, Сіті й інших урядів і вчених треба вигадувати й вирощувати нову людину — невільника.

Теперішнє людство рішуче скидає невільницькі кайдани, і недалечко вже той час, коли ці кайдани опиняться на тих, хто їх так щедро кує. Тимто потрібні нові раби, безсловесні, покірні і дужі. Адже сама тільки поліція СІЛА потребує "невільників", які могли б виконувати її обов'язки по відношенню до "свободних" американців.

А обов'язки ці — ой, які різноманітні й фізично важкії

"Вивчаючи безліч процесів, — пише прогресивний американський журналіст Джордж Маріон, — які відбувалися між 1920 і 1930 роками, комісія Уїкершема встановила, що підозрюваних мучили голодом, не давали їм спати протягом багатьох днів і ночей, кидали в задушливі й темні камери; їх били кулаками, дубинками, гумовими палицями, телефонними книгами, ременями, батогами; їх били по гомілках, під колінами (вишукуючи найболючіше місце), батожили по череву, по шиї, по обличчю, били по голові, по плечах, по ногах і по заду; відбивали нирки, били ногами по гомілках, по грудях і в промежину; викручували їм руки, викручували і стискували статеві органи; давали нюхати сльозоточивий газ, впорскували хлороформ; примушували мацати трупи й тримати за руки вбитих у моргах; жінок підіймали за волосся; відомий випадок, коли мужчину клали на підлогу і кілька раз підіймали за статевий орган. І все це відбувалося в сучасній Америці між 1920 і 1930 роками, у п'ятнадцяте десятиліття конституції, з наміром добитись "добровільного визнання провини".

А що ж тепер — у всіх атомних і водневих бомб, літаючих кріпостей, наддредноутів і надтанків? "Робота ж тепер удосконалилася, побільшала й поважчала… Теперішня людина її вже не потягне, бо, поперше, вона для цього малосильна, а подруге — і це найголовніше — теперішня людина відмовляється це робити, бо вона бачить: "ех oriente Іих" ("світло із сходу").

От чому бріттони та різні інші бріттоноподібні шукають нових рабіввелетнів, от чому їм стали потрібні штучне запліднення та гібридизація людини з мавпою.

* * *

Серед орангутангів і горил — паніка.

Жили собі мавпи тихо, мирно, атомних і водневих бомб не вигадували, атлантичних та інших пактів не підписували, жили без усяких антикомуністичних істерій, жили собі та потроху вироджувались.

І нате вам — гібридизація з людиною!

Та коли б ще з кимсь путнім гібридизували, а то з'єднають тебе з Даллесом чи Ачесоном — і тоді, замість того, щоб у джунглях сидіти та ногу чухати, — мотайся по світу, бреши, запінюйся, зводь наклепи, намови, змови, організовуй блоки, війни у В'єтнамі, в Індонезії, заколоти в Індії, розмахуй різними страшними бомбами…

Хіба це мавпяча справа?

Та й фізично огидно!

Чотири молоді горили і дві орангутангівни вже повісились.

У посмертних записках покійні пишуть:

— Краще смерть, ніж ганьба та сором від уоллстрітівських плідників! Дорогі співвітчизники і співвітчизниці, ви боріться, а ми не можемо — ми дуже ніжні!

Паніка триває. Сподіваються, що ще будуть жертви!

Отакого наробив великорозумний професор Бріттон.