Колонії - Куліш Микола

Тоді налетіти ззаду...

А й. Ні-ні... Аніяк не ззаду. На тобі, Дзян-чен, дробовик... Май на увазі: у нас один дробовик. Із цього одного дробовика, Чен, ти мусиш застрелити капітана і куцого чорта.

Кулі розбирають зброю і готуються до бою. Тут-таки сновигають у тривозі жінки й діти. Одна молодичка-китаянка відкликала свою тітку, плаче.

Китаянка. Я ще хочу сказати, що засохну я... Вбавиться у мене краси, тітко Хе, як у місяця, що сьогодні повний, а завтра вищербиться, післязавтра ще бі-і-льш...

Тітка Хе. Ти молода і дурна, Бо-Цюлань... У тебе гарячі сльози.

Вартовий (кричить). Ай-чо, Сикун-сі, що ви там робите? Вони вже перейшли місток... Ось вони вже підходять...

Тривога, крики, жіночий тихий плач.

Голоси. Місток перейшли.

— Вони — місток?

— Підходять.

— Вони підходять.

Вартовий. У коменданта голий меч у руках... Він махнув раз-два,.. Блиснуло. Одні заряджають рушниці... Другі щось кричать... Комендант кричить, і меч у нього знов блискавкою... Баркер... Вони біжать сюди... Троє попереду. Ай-чо, комендант націлився в мене. Ай-чо, вони стріляють і махають ру...

Постріл, вартовий хилиться, звисає з пробитою головою.

Кулі, А-а-а... Одчиняйте ворота...

Всі махають кулаками. На вартівню тим часом виліз Ай-чо, повернувся до своїх, щось кричить. Збоку через стіну перелазять солдати. Стали. Махають червоною хусткою, кричать.

Солдати. Стійте, стійте! Не треба!.. Ми одмовились стріляти! У нас теж страйк! Нас послали до вас ваші товариші!..

Тим часом кулі перепитують, то жахаючись, то радіючи.

Голоси. Хто ви?

— Хто вони?

— У вас теж страйк?

— Вони не будуть стріляти?

— Вони всі товариші!

— Комінтерн!

— Комінтерн! Всі. Товариші!

Б а р к е р. Яка це сила, яка ідея Збудила їм думку, Цих, що ще вчора Були

Напівдикими слухняними кулі. Що рухає ними? Що об'єднує їх? Що з них зробило Небезпечну силу таку — Дивуєшся диву!

Екран: ПРИВІТ РЕВОЛЮЦІЙНИМ РОБІТНИКАМ ТА СЕЛЯНАМ КИТАЮ!