Думи і мрії - Леся Українка
У томі під текстами поетичних і драматичних творів стоять авторські дати, якщо вони є в текстах, за якими подаються. Незалежно від наявності чи відсутності авторської дати в тексті в примітці зазначається дата фактичного написання твору.
Серед поезій, раніше не публікованих і не призначених для друку принаймні за життя поетеси, є твори, в яких відбилася глибоко інтимна душевна драма Лесі Українки. Хронологічні рамки цього своєрідного циклу окреслені досить виразно: листопад 1900 р. - лютий 1902 р. (від ліричної медитації «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами...» до поезії «Ти хотів би квіток на дорозі моїй?»). Ці твори вперше надруковані у вид.: Деркач М. Леся Українка. Неопубліковані твори. К., 1946. У даному томі вони подаються за автографами.
Окремо в хронологічному порядку розміщені поеми, серед яких «Давня казка» і «Роберт Брюс, король шотландський», які Леся Українка включила до збірки «Думи і мрії». Для інших поем, а також драматичних творів, першою і останньою авторською прижиттєвою публікацією стали першодруки в тогочасній українській пресі, переважно в журналі «Літературно-науковий вісник» (далі - ЛНВ). Як виняток залишена в чорновому автографі фантастична драма «Осіння казка» друкується за чорновим автографом.
Тексти подаються за сучасним правописом, із збереженням лексичних та морфологічних особливостей мови письменниці. Переважна більшість автографів Лесі Українки зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Посилаючись на ці матеріали, зазначаємо номер фонду та одиниці збереження.
ДУМИ І МРІЇ
Це друга поетична збірка Лесі Українки. Вийшла у Львові восени 1899 р. У підготовці книжки брав безпосередню участь фольклорист і етнограф демократичного напряму, на той час член редколегії журналу «Літературно-науковий вісник» Володимир Михайлович Гнатюк (1871-1926). Готувалася книжка до друку в кінці весни і влітку 1899 р. Перебуваючи тоді на лікуванні в Берліні, а з липня - в Києві та Гадячі, Леся Українка вела з Гнатюком листування, сама вибирала тексти для друку і впорядковувала збірку, читала коректуру.
Дбаючи про ідейно-художню цілість всієї збірки і кожного розділу-циклу зокрема, Леся Українка прагнула по можливості зберегти хронологічну послідовність. Там, де з художніх міркувань хронологічна канва не збережена, поетеса під віршем вказувала тільки рік написання, опускаючи день і місяць, а то й зовсім знімала дату.
Збірку відкривав розділ «Поеми», де були вміщені «Давня казка» і «Роберт Брюс, король шотландський». В нашому виданні цей розділ знятий, оскільки поеми подаються після поезій. Знята також нумерація римськими цифрами розділів-циклів, бо вона після вилучення поем стала іншою. Поза тим композиція збірки збережена.
МЕЛОДІЇ (1893-1894)
Вперше цикл із дванадцяти поезій, за винятком вірша «Стояла я і слухала весну», опублікований у зб. «Думи і мрії», Львів, 1899, с. 47- 53. Дата спільна для всього циклу: 1893-1894 рр. Подається за цим виданням з урахуванням авторських правок, внесених у текст збірки «На крилах пісень» 1904 р.
1. «Нічка тиха і темна була».- Автографи: ранні (ф. 2, № 11, с. 78, під заголовком «Нічна мелодія»; ф. 2, № 701, під заголовком «Nocturno»); пізніший автограф (ф. 2, № 677).
2. «Не співайте мені сеї пісні...» - Автографи: ф. 2, № 11, с. 79; ф. 2, № 677.
3. «Горить моє серце, його запалила...» - Автографи: ф. 2, № 11, с. 80, під заголовком «Прелюдія»; ф, 2, № 677.
4. «Знов весна і знов надїї...» - Автографи: ф. 2, № 11, під заголовком «Весняна мелодія»; ф. 2, № 677.
5. «Дивлюсь я на яснії зорі...» - Автографи: ф. 2, № 11, с. 83-84; ф. 2, № 677.
6. «Стояла я і слухала весну...» - Вперше опублікована ще до виходу збірки в журналі «Зоря», 1894, № 2, с. 35-36. Автографи: ф. 2, № 11, с. 84; ф. 2, № 677.
7. «Хотіла б я піснею стати...» - Автограф не зберігся.
8. Перемога.- Автограф не зберігся. Дата в першодруку: 14.04.1893.
9. До музи.- Автограф не зберігся. Дата в першодруку: 13.01.1894.
10. «То була тиха ніч чарівниця...» - Автограф не зберігся.
11. Давня весна.- Автограф: ф. 2, № 11, с. 81-83. Дата в першодруку: 1894 року.
12. «У чорную хмару зібралася туга моя...» - Автограф: ф. 2, № 678.
У виданні «На крилах пісень» 1904 р. Леся Українка відредагувала кінцівку вірша. Після тринадцятого рядка («Її не розбила і ся перелітная буря весняна») зняла два рядки:
Нехай там збирається гірша, страшніша негода,
Нехай там узброїться в гостру огненную зброю,-
а чотирнадцятий рядок «Я вийду сама проти неї» виправила на «Я вийду сама проти бурі…».
НЕВІЛЬНИЧІ ПІСНІ (1895-1896)
Вперше цикл із чотирнадцяти поезій надруковано в зб. «Думи і мрії», 1899, с. 57-82. До цього поезії циклу публікувалися у періодичних виданнях та збірниках. Цикл подається за зб. «Думи і мрії» з урахуванням авторських правописних правок у виданні 1904 р.
Мати-невільниця.- Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 15-16, с. 254-255. Автограф: ф. 2, № 11, с. 91-93. Дата в першодруку: 1895 року.
Поезія має життєву основу. Співбесідниця поетеси - її подруга Галина Ковалевська (в одруженні Деген). Батько Галини - Микола Васильович Ковалевський, земляк, щирий друг і вірний послідовник М. П. Драгоманова, помітна фігура в українському громадському житті 80-90-х років XIX ст. Мати - Марія Воронцова-Ковалевська