Поїзди йдуть на Берлін (збірка) - Влизько Олекса
— міцний зв'язок Крупа з корабле— й машинобудівельним товариством "Германія", допомога йому й реорганізація його господарства, — перенесення берлінських заводів у Кіль — Гаарден, — збудування кількох нових майстерень і налагодження виробництва парових машин, дизельмоторів та турбін. 1899-1901 рр. — Круп поширює своє підприємство в Есені. 1902 р. — товариство "Германія" переходить до цілковитої Крупової власности. 1903 р. — фірма акціонується й прибирає назву "Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені". Акційний капітал 160.000.000 марок. Усі акції в руках родини Крупів. 1903-1908 рр. — здобуто ще кілька вугільних копалень та залізних рудень. 1911 р. — угода про об'єднання інтересів, — інтересенґемайншафт, — з акційним т-вом Вестфальської дротяної промисловости в Гамі. 1914 р. — аналогічна угода з залізопрокатними заводами "Капіто в Клейго". 1923 р. — Версальський мирний погром Німеччини, а разом з нею й Крупа, якому ця слава особливо свербить, бо б'є по гарматному виробництву. Круп реорганізує свої підприємства й пристосовує до ідилічних потреб народнього господарства.
На випробних полях за Есеном уже не ревуть потвори імперіалізму, розбиваючи дослідні манекени, мішки з піском, фортеці, панцири й живих корів. Гармати обертаються на патериці зі стальними палками для німецьких філістерів, на зручне ломаччя фашистів, на кастети й удосконалені дванадцятизарядні пугачі для мрійників реваншу. Решта крупівської криці, що залишається від цієї найголовнішої "мирної" метаморфози — йде до плебсу, — до людей що цікавляться залізом і сталлю, як одним із засобів до культурного життя та роботи. Антанта переробила Крупа з бога війни Марса на "безневинного" Сатира, що підморгує оголеним зорям екрану дулами кіноапаратів. Численні трактори даремно дмуться в буки, — стріляючи в чорнозем вибухами газу, немов стрільними корками немовлят, або пукавками з різдвяної ялинки. Інженери націляються на обрії з приладь для точних вимірів. Друкарські й рахівничі машинки та каси реєстрування тріскотять у канцеляріях, універмагах, в штабах фашизму й штабах пролетарської революції, в міністерствах закордонних справ, — тріскотять, наче кулемети, утворюючи нові "мирні" пакти й конфлікти. Круп і в мирному виробництві, працюючи на Европу, — сприяє новим війнам. Ніякі мирні пакти не забезпечують миру, поки капітал гарматами чи друкарськими машинками, продукцією їх чи їх споживанням, працює на себе. Капітал може відшукати де завгодно дірочку, куди пролізуть його наміри, аж поки капіталу не знищено зовсім. Я б не здивувався, коли б сталеливарний цех Крупа в Есені, що має 66 мартенів, 12 конверторів, 3 електричні печі, — 12% усіх печей Німеччини, — спромігся б завтра втворити найдосконалішого бомбовоза.
17 домен з кубатурою 7.295 кубічних сантиметрів в одному лише доменному цеху Крупа в Есені. Кіплінґовський чорт, з баляди про Томлінсона, що відмовився смажити душу бізнесмена, бо зважав на кризу вугілля, — міг би позаздрити Крупові. 3.092.700 тонн власного споживання вугілю й 5.553.200 тонн для продажу. Кокусу 2.118.000 тонн, брикетів 295.350 тонн. Це частка Крупа у вугільному синдикаті. Частки в чавунному синдикаті 150.000, в стальному 487.000 тонн. Круп жере, як голодний німецький пес за часів інфляції, жере й виє на землю, бо замало смітників. Крупові замало свого. Тому жодні мирні погроми не могли ліквідувати численних крупівських лабораторій, де провадяться "безневинні" й "наївні" досліди над веселими корчами есенських собак у хмарах таємничого диму печей і хемічних сполучень. Там у лябораторіях і справді провадять досліди, щоб перетворити оте нехитре перо, що його застромлено в зад Міхеля, на пропелер бомбовозного реваншу.
Окрім зазначених вище історичних етапів розвитку Крупа, він має ще вугільні копальні в Хорделі, 37 залізних рудень в Зіґерлянді, Вестерлянді, Ляні, Шпеесарті, рудні рудого залізняку в Гердорфі, марганцеві рудні "Ґлюкауф", заводи: Фрідріх Альфредгютте в Райнгавзені, Мюльгофенський завод в Енґерсі, Зайнергютте в Зайні.
Цехи й заводи Крупа: вагонобудівельні, паротягобудівельні (300 паротягів на рік), кораблебудівельні (8 елінгів), камнеобтісувальні, цехи дрібного будівництва, залізничних конструкцій, колибні цехи, механічні, цементні й паровичні.
Виробляють продукти Крупа: паровики, ґвинти, залізничні матеріяли, товарові вагони, паротяги, вагоновози, двигуни внутрішнього горіння, смоки високого тиску, землечерпки, черпки для відходків, сільгосподарські машини, перукарські машинки, машини для текстильної й паперової промисловости, вічні ручки зі стальними перами для незаможних поетів та писарів, стани для естампажних і прокатних заводів, машини для виготовлення пороху й вибухових речовин, пароплави, парові турбіни й машини, парові казани, перегрівники, нафтові мотори, компресори, залізні конструкції для підземних, надземних і гірських споруд, для побудування кораблів та мостів, авта, ліжка, термоси, бандажі для вагонних коліс і для маршалів та адмірала Тірпіца, шоб випинати груди, протези для калік, — понівечених гарматами Крупа, — акції, дивіденди, поточні рахунки, Людендорфа й фашистів, голодні шлунки, запальні очі, революційні промови, страйки, фарисеїв, шпигунів, зрадників, святош, нарешті, саме місто Есен.
Все це виробляють крупівські цехи й заводи.
На підприємствах Крупа працює робітників — числом 100.000. З них 50.000 працює в самій лише ливарні Крупа в Есені, зі згадуваними вже божевільними двома цехами, — сталеливарним та гапковим.
Від цього в мене йде шобертом голова.
І коли врешті я не божеволію, то це завдяки тихому й скромному ляндшафтові естетичних зазіхань: я згадую, що Есен славиться не тільки Крупом, але й Вільберґом. (!?) Ви не знаєте, що таке Вільберґ? Для неоклясика вся продукція Крупа не варта того, що зробив Вільберґ! Вільберґ видав в Есені останнє й найкраще в світі видання Клавдія Птоломея! Згадавши про це, я полегшено зідхаю і витираю з обличчя піт та крупівську кіптяву.
Жадного наміру шукати готелю в мене вже не лишається.
Закурений і пригнічений, — проблукавши цілий день Крупштадтом, — іду на вокзал і сідаю в поїзд на Кельн.
Я знаю, що рурські робітники й без мене зуміють зробити дальшу оцінку Крупові.
Вони вже її роблять. Починають робити.
Про це свідчить подія, про яку розповів мені ротфронтівець.
Справа відбулася на вугільній копальні Крупа "Нойяк" біля Есену.
На вечірню зміну з'явилася рота "армії спасіння" з унтер-офіцером і джазбандом на чолі. Погриміла саксофоном, проспівали гидкого гугнявого гімна, де щось говорилося про всемогутнього бога й про нагороду, яку одержують на небі, тощо, розташувалася, як вдома, й посадовила свого проповідника у вагонетку.
Зібрався чималий гурт робітників.
Проповідник кашлянув і почав одноманітно й нудно стару свою історію.
— "Гірська справа користається з благословіння господнього, — сказав цей оченашник. — Слухайте уважно, ви, котрі день і ніч копаєте лопатами чорний вугіль, радієте, як діти, споглядаючи на неосяжній глибині відбитки давно минулих епох на чистому камінні господа бога. Ваша праця схороняє могутність вашого духу й силу душі, і ви з велетенською вдячністю щодня виходите на світ божий з прекрасних таємничих надр, щоб одержати платню за свою шляхетну працю. Пам'ятайте, що сказав славетний Новаліс про шахтаря: "Його праця навчає його невтомного терпіння, не припускаючи, щоб увага розпорошувалася в марних думках. Бідний скромний рудокоп спокійно працює в своїй глибокій відлюдности, віддаль від бунтівничої марноти дня, оживлений тільки допитливістю і любов'ю до світу. Скільки раз я сидів у глибині рудні, побожно розглядаючи при світлі моєї лямпи просте розп'яття... Співи та гра на цитрі — постійні супутники рудокопа, і ніхто не відчуває так чарівничости музики, як він; музика й танці — істинні радощі рудокопів; вони наче весела молитва; спогад про них і чекання на них полегшує тяжку працю й скорочує довгу самотність". Так сказав великий учитель Новаліс. Хіба ви не мусите гідно нести на собі вашу шляхетну роботу, співаючи господніх гімнів у далеких глибинах копалень! Так, ви мусите й ви це знаєте! Ви з величезною вдячністю дивитеся на свого гарного чесного господаря, що він дає вам можливість жити, вихвалюючи господа, гордо проносячи свої смолоскипи в сталактитах забоїв. Живіть і співайте, як новорождені немовлятка, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього порости вам на спасіння. Так сказав св. апостол Петро в першому соборному посланні, розділ II, пакт 2-й. Всі ваші турботи покладіть на Нього, бо Він турбується про вас, розділ V, пакт 7-й. Не пийте брантвайну, пильнуйте, бо ворог ваш, диявол з Москви, ходить, як лев, що ричить, шукаючи кого б ковтнути, розділ V, пакт 8-й. І хто вдіє вам зле, якщо ви будете поборниками доброго, розділ III, пакт 13-й?! Живіть браття, й стережіться, бо були псевдопророки й раніше, то й у вас будуть псевдовчителі, які заведуть каверзні й шкідливі єресі й, відкидаючи господа, що їх викупив, — цим привертають на себе швидку загибель, розділ II, пакт 1-й II соборного послання св. апостола Петра. Браття мої, рудокопи акційного товариства Фрідріх Круп в Есені, — істинно вам говорю...
— Стооп!!!
Натовп ворухнувся. Проповідник байдуже спинився, — очевидно, він звик до таких речей. Біля вагонетки став дужий робітник і, розмахуючи руками перед проповідником, наливаючи кров'ю запалі очі, заревів:
– Гооді!!! Ти знаєш розділи й пакти св. апостола Петра!!! А ти був у копальнях, ти бачив "сталактити в забоях", ти "копав лопатою" чорний вугіль, ти бачив, як шахтарі "сидять над розп'яттям господа бога" й славлять єдиного та родину своїх володарів?!! Ти співав, ти танцював, ти грав на цитрі по 12-тьох годинах пекельної роботи?! Ти радів, як немовлятко, коли копальня залишалася без повітря, заливалася водою, вибухала, горіла, засипалася, вбивала одного по одному з тих, кого ти звеш своїми браттями, гугнявлячи свої гімни?!! Чи багато платить пан Круп тобі й господу богу?!! Хто говорить твоїм ротом? — Круп!!! Хто сидить над нами, хто наш бог? — Круп!!! Де наше розп'яття, яке ми начебто споглядаємо в глибині копалень Крупа, — це ж ми самі!!! Чиї ми, і наші діти, і паши жінки? — Крупа!!! Крупа!!! Круп — копальні й заводи! Круп — пам'ятники Крупові! Круп — робітничі будинки! Круп — їдальні! Круп — кафе! Круп — кіно! Круп — споживче товариство! Круп — шпиталь! Круп — кладовище!!! Круп, Круп, Круп!!! — "Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені"!!! "Ливарні Фрідріха Крупа"!!! Людина ламає кістки на заводі Фрідріха Крупа! Людину відвозять до шпиталю Фрідріха Крупа! Штатний хірург Фрідріха Крупа одріже руку, яка ввесь вік працювала на Фрідріха Крупа! В управі підприємств Фрідріха Крупа перекреслять відповідне прізвище! Споживче товариство Фрідріха Крупа припинить кредит і вирахує заборгованість з останнього розрахунку! Робітничий будинок Фрідріха Крупа викине на вулицю! Людину поховають на кладовищі Фрідріха Крупа! — Ні, мерці прокидаються від божевільної думки, що їх везуть на катафалкові коні, і ха-ха, — коні Крупа!!! Пролетаре, брате, товаришу! — Люба стара Амалія Круп, любий старий Фрідріх Круп, любий старий Альфред Круп, любий старий гомосексуаліст Фрідріх-Альфред Круп, люба фройляйн Берта Круп, любий хороший Круп фон-Болен-унд-Ґальбах! — Вони викидають тебе за борт!!! Їдь відразу на кладовище Фрідріха Крупа!!!
