Венеціанський купець - Вільям Шекспір
Припасти, мов до образа святого...
Гірканії пустелі 35 й аравійські
Піщані простори відлюдні стали
Шляхами проїзними для вельможців,
Що квапляться до Порції-красуні!
І царство хвиль, що згорда так плюють
Своїм верхів’ям небесам в обличчя,
Не може зупинити чужоземців;
О ні, безстрашно всі сюди пливуть,
Немов через струмок, щоб подивитись
На Порцію! В одній з оцих трьох скриньок -
Портрет її небесний! Та невже
В свинцевій він? Ні, то ганебна думка!
Нікчемний і похмурий цей метал
Негідний навіть савана її
Вміщати! Може, я повинен думать -
Портрет її лежить у сріблі? Ні!
Адже у десять раз метал оцей
За золото бідніший! Це жорстоко!
Це грішна думка! Самоцвіт такий
Оправи гідний тільки золотої.
Є в Англії монета золота -
Лик ангела зображено на ній,
Та викарбувано його лиш зовні.
А тут - лежить всередині цей ангел,
Немов на золотому ложі... Дайте
Мені ключа; я вибираю цю -
Хай буде те, що буде!
Порція
Ось він, принце.
Якщо портрет мій там - тоді я ваша.
Принц Марокканський.
(Відмикає золоту скриньку)
О пекло! Що це? Голий череп! Щось
Устромлено йому в порожнє око!
Якась записка... Що в ній? Прочитаю:
«Не все те злото, що блищить,-
Не забувай того й на мить!
На думці в багатьох одне -
Щоб лиш побачити мене.
У домовині золотій
Лиш хробаки, огидний гній.
Коли б ти розум мав старий,
Хоч ти ще й тілом молодий,
Ти б марно часу не губив
І влучно б вибір свій зробив!
Тебе б не ждав такий привіт,
Щасливий був би на весь світ.
Прощай, твій запал молодий,-
Його поб’є мороз лихий!»
Який же це привіт холодний,-
Прощай, мій запал молодий!
Скорився дух мій благородний,
Привіт тобі, мороз лихий!
Прощайте, йду! Мене мороз скував...
Так від’їздить лиш той, хто все програв!
(Виходить)
Порція
Чудово! Приберіть! Того ж без краю
Всім женихам таким, як він, бажаю!
(Виходить)
СЦЕНА 8
Венеція. Вулиця.
Входять Салеріо й Соланіо.
Салеріо
Бассаніо - я, друже, бачив сам
Вітрила розгорнув, і Граціано
Одчалив з ним; але там не було
Лоренцо.
Соланіо
Той єврей-шахрай зняв гамір,
І дож пішов на корабель з ним разом,
Щоб там усе оглянуть.
Салеріо
Запізнивсь він,
Бо розпустив уже той корабель
Вітрила. Дожеві, проте, сказали,
Що бачили і Джессіку, й Лоренцо
В гондолі разом. Слово честі дав
Антоніо у тому, що напевне
Їх не було на кораблі Бассаньйо.
Соланіо
Я пристрасті такої ще не бачив,
Не чув, щоб хто так лютував скажено,
Щоб хто по вулицях так голосив,
Як той єврей, собака: «О дочка!
Мої дукати! О моя дочка!
Втекла з християнином! О дукати!
У християн я їх здобув! О право!
Закон! Закон! Моя дочка й дукати!
Один мішок... Ні, два мішки зашитих!
На них моя печатка,- то подвійні
Дукати там! Дочка моя украла!
Там самоцвіти! Камені коштовні!
Два камені моя дочка украла!
Знайди мені дочку, о правосуддя!
Каміння в неї і мої дукати!»
Салеріо
Хлопчиська із Венеції всієї,
Старого доганяючи, кричали:
«Де самоцвіти, де дочка, дукати?»
Соланіо
Хоча б віддав Антоніо завчасно
Йому свій борг - інакше за усе
Поплатиться він дорого.
Салеріо
До речі,
Я вчора бачив одного француза,
Який мені сказав, що у протоці
Між Англією й Францією ніби
Втонув венеціанський корабель
З багатим вантажем. Почув про це,
І думка про Антоніо майнула:
Хоча б той корабель був не його!
Соланіо
Про новину Антоніо сказати б
Лиш натяком, щоб тим його не вбить.
Салеріо
Добрішої нема людини в світі.
Я бачив, як прощався він з Бассаньйо;
Той обіцяв йому не гаять часу
І швидко повернутись. «Ні! - сказав
Антоніо.- Не квапся і спокійно
Свою закінчуй справу. Дочекайся,
Коли вона сама дозріє з часом.
Що ж до єврея і мойого боргу,
То не турбуйся, друже мій, про це
І клопоту не завдавай своєму
Закоханому серцю. Будь привітний,
Веселий, чемний; думай лиш про те,
Щоб якнайкраще - гідно і пристойно -
Ти досягнув мети». А потім він
Потиснув міцно на прощання руку
І відвернув лице своє, щоб сліз
Бассаніо не бачив; так вони
Розстались.
Соланіо
Думаю, що цілий світ
Лиш для свого Бассаніо він любить.
Ходімо ж пошукаєм, де він. Треба
Веселим чимсь розвіять йому тугу.
Салеріо
Авжеж, ходім.
Виходять.
СЦЕНА 9
Бельмонт. Кімната в домі Порції.
Входить Нерісса зі слугою.
Нерісса
Мерщій, мерщій завісу відхили.
Принц Арагонський вже присягу склав
І йде сюди, щоб розпочати вибір.
Фанфари. Входять принц Арагонський, Порція та їхній почет.
Порція
Шляхетний принце, ось стоять три скриньки.
Якщо ви виберете ту, з портретом,-
Відразу ж відсвяткуємо весілля.
Коли ж вам вибрати не пощастить -
Повинні виїхати звідси ви
Негайно.
Принц Арагонський
Виконати я поклявсь
Важливі три умови: перша з них -
Мовчать про те, яку я вибрав скриньку;
А друга: як невдалий вибір буде,
Не свататися
