Кину в море я монетку - Качан Анатолій
«Кину в море я монетку» — це захоплива і емоційна романтична історія від талановитого письменника Анатолія Качана. У цьому творі автор розповідає про непередбачувану і відчайдушну подорож головного героя в пошуках кохання та втрачених спогадів.
Головний герой, Владислав, знаходиться на перехресті свого життя, коли негаразди та розчарування накопичуються навколо нього. Він вирішує покинути свій звичний світ і вирушити у мандрівку до невідомого моря, де сподівається знайти відповіді на свої питання.
Подорож Владислава перетворюється на магічну та приголомшливу подію, де він зустрічає різних незабутніх персонажів, відкриває нові місця та ділиться своїми переживаннями. Кожен зустрічний на його шляху привносить нові враження і розширює його світогляд.
«Кину в море я монетку» — це не просто історія про пошуки кохання, це глибока роздумлива оповідь про самоідентифікацію, про здатність знаходити себе в непередбачуваних ситуаціях та відкривати свої можливості. Читачі підкоряться магії цього роману, який запропонує їм відчуття пригоди, любові та самовідкриття.
Понад морем розгораються
Перші зорі-маячки.
А баклани вже злітаються
На рибальські ставники.
Поодинці й косяками,
Наче чорні літачки,
Звідусіль летять над нами
Ночі чорної шматки.
З Рибаківки і Лиману,
Навпрошки, без карт морських,
Повертаються баклани
З риболовлі на нічліг.
Там, над рідним ставником,
Їхній дім-аеродром.
А коли мотор баркаса
Прожене із моря ніч,
Ті крилаті чорні аси
Розлетяться навсібіч.
2
Жаль, що я не живописець,
А не то б намалював,
Як ворушить хмари місяць,
Наче сіно скиртоправ.
А коли зійшли і зорі,
Ясний місяць-молодик
Впав із неба в Чорне море
І освітлює ставник.
Там ставридок срібні зграї
З ліхтарем молодика
В море виходи шукають
З лабіринтів ставника.
"Де ж він, де ж він, вихід в море?
Ясний місяцю, спаси!
Бо вже чути гул мотора
І рибалок голоси...".
Місяць, як нова сережка,
Ще ясніше заяснів,
Показав ставридкам стежку
З лабіринту ставників.
3
Вдалині за ставниками,
На просолених вітрах
Знову світяться вогнями
Кораблі на якорях.
Ті мандрівники бувалі,
Шукачі морських удач,
Ждуть, коли їх на причалі
Розвантажить Кран-силач.
Чай із острова Цейлону
Привезли нам кораблі,
Апельсини і лимони
Із іспанської землі.
А в свої морські столиці,
До далеких берегів
Повезуть вони пшеницю –
Щире золото степів.
4
Берег весь у візерунках,
Сплять баркаси вдалині.
Тільки чайка-реготунка
Засміється уві сні.
А у хмарі місяць ясний
З нами грається ось так:
То з'являється, то гасне,
Як на березі маяк.
Не ховайся, місяченьку,
Нам сьогодні не до гри:
Завтра встанемо раненько
І – до міста на Дніпрі.
На прощання до креветки,
В безкінечний хвилеграй
Кину в море я монетку:
Прощавай, не забувай…
Море миє скелям ноги,
Хвилі лащаться: "Не йди…"
Може, ще колись дороги
Приведуть мене сюди.
