Гава і Лисиця - Глібов Леонід
Твір "Гава і Лисиця" Леоніда Глібова є надзвичайно популярним у дітей та дорослих завдяки своїй унікальній атмосфері та глибокому змісту. Розповідь про дружбу між двома тваринами, що здаються несприйнятливими одна для одної, виходить за межі класичних історій про звірят.
Одного дня Лисиця зустрічає на своєму шляху Гаву - справжнього героя, який відзначився своїм героїзмом та врятованим життям декількох тварин. Лисиця хоче дізнатися більше про Гаву та навчитися від нього багато корисного, а Гава радо ділиться своїми досвідами та життєвими принципами.
Твір містить у собі глибокий зміст та важливі моральні питання, що варто розглядати з різних сторін. Читачам буде цікаво спостерігати за еволюцією дружби між Лисицею та Гавою, а також вивчати навички, які Гава вчить свою нову подругу.
Завдяки сайту readbooks.com.ua читачі можуть насолоджуватися цим захоплюючим твором онлайн, безкоштовно та без реєстрації. Електронна бібліотека дозволяє зручно та швидко читати книги в будь-якому місці та в будь-який час, не виходячи з дому. Рекомендуємо всім любителям літератури звернутися до "Гави і Лисиці" та насолоджуватися читанням цієї неймовірної історії про дружбу.
Шматок ковбаски добула;
Хоч кажуть, що вона дурна роззява,
А до крадіжки здатная була.
От узяла та й полетіла,
Щоб недалечко, у ярку,
На самоті поснідать до смаку:
Усе було, ще ковбаси не їла.
"Спасибі,— думає,— розумним головам,
Що в світі потрудились,
Усячину робить навчились;
Поміж людьми, як кажуть, добре й нам:
Що-небудь можна роздобути".
Не вспіла Гава носом ткнути,
Аж і Лисичка тут стоїть
І жалібно квилить:
— Голубко-кумонько! Тебе я ждала-ждала,
Аж плакала, як виглядала,
Щоб голосочок твій почуть,
Хоч на хвилиночку про горенько забуть…
Ти, може, серденько, того й не знаєш,
Як гарно, любо як співаєш —
І соловейко так не втне…
Розваж хоч трошечки мене! —
Прийшлось роззявитись дурному горлу:
— Кра! кра! — а ковбаса додолу,
Лисичка хап — і у кущі мерщій,-
Оддячила кумі своїй!
Прокракала роззява, огляділась —
Чортма куми і снідання нема…
— А щоб ти,— каже,— подавилась,
Лукавая кума!
Прилащиться підлиза хоч до кого:
Солодкії слова
Приманюють великого й малого,-
То вже така дурниця світова;
Про се розумні знають люде,
Та що ж ви будете робить:
Хто маже — не скрипить,-
Так, мабуть, і довіку буде.
1892-1893.
