О полку, полку! Гори брані
у тумані моїх очей.
У перевитій кров’ю рані
ще б’є крило і меч рече.

Доволі світлих сліз Горині
у срібній чаші сліз моїх.
Коли ж задумливій Волині
настане іскритися сміх?

Синіє в вічність цвіт билини.
О беззахисно голубий!
Ще зберігають світлі глини
блакить очей і сонце вій.

Ще кожна п’ядь дзвенить на грані
і кожен крок – по струнах ран.
О полку, полку! Поле брані
ще перемиє світла рань.

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу О полку, полку! Гори брані... - Труш-Коваль Василь (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Помацав меч дідів, і меч важкий-важкий... - Труш-Коваль Василь Цвіт вишні - Кононенко Євгенія Залюблені в сонце (Друга історія Марійки і Костика) - Процюк Степан Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав Зелений гай з Чернечої гори... - Труш-Коваль Василь