Парасолька для Бога - Кирпа Галина

От ми й допросились:
“Іди, іди, дощику!”–
він і пішов.
Вже і борщу наївся —
далі нікуди —
а все пада, пада, пада.

Квіти мокнуть,
бо ходять без парасольок.
Вітер підставляє свої долоні,
наче хоче зупинити цей дощ,
та в нього нічого не виходить.
Боже, а як там Тобі
за тими непроглядними хмарами?
Там же ще більше дощу,
як тут!
Хочеш, я винесу Тобі
татову парасольку?
У нього їх дві.
Ти можеш із нею ходити,
аж поки вигляне сонечко.