І звідкіль воно хмара волохатая - Олійник Борис

І звідкіль воно хмара волохатая
Та моє серце тужно облягає?..
– Ох, було б тобі, перше чим кохатися,
Та напиться води аж із Дунаю…

– Та було б, мамо, та було б, розумнице,
Та було б слухать – серце не
питається.
А тепер мені тополина вулиця
За четвертою хатою кінчається.

А вже в тій хаті відбули заручини,
Відтюгукали старости з боярами,
І зосталося лиш моє засмучення
На причілкові одиноким явором.

І летять гуси, і летять журавлики,
І літа мої листом осипаються.
Тільки ж досі ще молода жура моя
За четвертою хатою кінчається.