Утрачено останні сподівання,
Нарешті — вільний, вільний, вільний ти.
Тож приспішись, йдучи в самовигнання:
безжально спалюй дорогі листи,
і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй
свій найчистіший горній біль — пали.
Тепер, упертий, безвісти одчалюй,
бездомного озувши постоли.
Що буде завтра? Дасть біг день і хліба.
А що, коли не буде того дня?
Тоді вже гибій. Отоді вже — гибій,
Простуючи до смерті навмання.

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Утрачено останні сподівання - Стус Василь (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Листи до Михайла Ковалинського - Сковорода Григорій Листи до Олександри Аплаксіної - Коцюбинський Михайло Листи - Черемшина Марко Біг я далеко від смутку і горя... - Олесь Олександр Цей спертий запах смерти, наче спирт - Стус Василь