Забула ринь лінивая Горинь,—
От-от зовсім затримаються води...
Десь у лісах спинилися підводи,
По саму вісь втопившись у дряглинь...

Тече і ні розтопленая синь
На стріхи хат, на ниви і городи...
І сплять Садки, Кургани, Гориньгроди,
І спить уся сонливая Волинь.

Здається, й час зімкнув свої повіки,—
Ніколи більш не литимуться ріки,
Вози навік загрузли у багні...

Як увірвать годину цюю млосну,
Як закричать в цій важкій тишині,
Щоб раптом все прокинулося зосну?

Прага, 1930

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Волинь - Стефанович Олекса (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Як солодко в північній тишині - Рильський Максим Поснули – сплять оса з осиною - Вінграновський Микола Ще буде всього вище стріхи... - Москалець Кость Сама собою річка ця тече... - Вінграновський Микола Коли часом в важкій задумі - Франко Іван