такий конклав: ніхто не помирав... - Андрусяк Іван

такий конклав: ніхто не помирав

усі хто міг добралися уплав

а хто не вмів той дошукався броду

вода загусла як від слів коран

гірке повидло з непокритих ран

губилося на жовті нігті глоду


місцями простір лився через край

липким теплом відригувався чай

і спазми підкрадалися до горла

усі живі то нащо цей похід

короткий ліс застеле білий світ

і кождого нужденного пригорне


оказія заснути під кущем

плече стелити вкритися плечем

обкорувати пересохле тіло

розбещена осиплеться вода

солоний вовк забризне по слідах

і крайні упадуть під страхом звіра


хтось переможе першим – от і все

нема нікого хто смолу несе

не будучи прирученим смолою

а відірвати – голос потече

і вкриє ніч надкушене плече


хто ж зважиться лишитися зо мною