ці надужито кволі небеса –

їх сонна міць навздогадки бісила.

яка зима! яка душа красива

мій наголос від голосу спаса…

ще б слово причаїлось під настилом,

аби його не схибив навіть сам:

невже б допантрав споконвічний злам

тонку природу людського безсилля.

невже б не спокусився на обряд

приниження, що рясами нічними

їх попіл відокремить від наяд?

якби я був – невже я був би з ними

і строфи шикував би горлом в ряд

відторґнуті – читай неопалимі

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Микола зеров. 1937 - Андрусяк Іван (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Зеров і публіка - Москалець Кость Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба... - Погрібний Анатолій Зима з Літом стрічаються - Кирпа Галина Аби душа чиста - Руданський Степан Останнє слово - Слісаренко Олекса