Елегія (Відпахла липа, білим цвітом злита) - Вінграновський Микола
«Елегія (Відпахла липа, білим цвітом злита)» — це неперевершена поезія від відомого українського поета Миколи Вінграновського. У цьому вірші він розповідає про мінливість і тлінність часу, про розлуку і прагнення зберегти пам’ять про минуле.
Запрошуємо вас на readbooks.com.ua, де ви зможете насолодитися витонченою мелодією поезії Миколи Вінграновського. «Елегія» перенесе вас у світ почуттів і роздумів, де кожен рядок звучить як ніжна музика душі.
Читайте «Елегію (Відпахла липа, білим цвітом злита)» на readbooks.com.ua, щоб поринути у світ неповторної поезії, де кожен вірш стає витоком емоцій і роздумів. Микола Вінграновський надихне вас своїми глибокими думками і зворушливими образами, переносячи унікальну атмосферу своїх творів.
Не пропустіть можливість зануритися у світ поезії Миколи Вінграновського на readbooks.com.ua. Чекаємо на вас з неперевершеними віршами і незабутніми почуттями, які залишаться з вами надовго після прочитання «Елегії (Відпахла липа, білим цвітом злита)».
І з літа покотилася гроза.
Ти виглядаєш іншого вже літа,
Тобі ж цього я ще не доказав…
Ще пахне хвиля яблуком і тілом,
І сушить голову за цвітом своїм мак…
Ще нам не все з тобою дохотіло.
Прощатися нам ніяк і ніяк-
Ще сміх наш вогкий, сльози не солоні,
Роки ще нас у спину не женуть,
Нам ще не чуть зимових наших дзвонів,
Хоча й весняних дзвонів вже не чуть…
Відпахла липа, білим цвітом злита,
І покотилася гроза аж до плачу,
Ти виглядаєш іншого вже літа,
А я, печальний, в цьому ще мовчу…
То кожному його в його новій потребі,
То кожному свій час, що неодмін згоря…
Темніє лист на світло-темнім небі,
І біля неба гріється зоря…
