Земля у рівновазі - Альберт Гор

Інколи перехід від однієї технології до іншої може змінити уста­лені норми життя. Наприклад, винахід друкарського преса зумовив геть новий підхід до системи державного управління та політики. Деякі сучасні нації виникли тільки після того, як друкарського прес уможливив широке розповсюдження спільних ідей та цінностей (зазвичай, спільною мовою), що на них могла постати нація. Чимало істориків стверджує, що Американська революція могла б не від­бутися без публікації великої кількості друкованих памфлетів і трактатів, на кшталт «Здорового глузду» Томаса Пейна, які поширю­вали ідею нової американської нації.

Панівні технології будь-якої епохи формують наші часто невисловлені припущення про те, що є можливим, а що ймовірним. Так, Конституція встановлює систему стримувань і противаг, розподі­ляючи владу на три рівноправних гілки. Однак автори Конституції припускали, що кожна гілка влади спілкуватиметься з людьми здебільшого через пресу. Коли у середині XX століття електронні засоби масової інформації заступили газети як панівна технологія масової комунікації, відносне положення усіх гілок влади змінило­ся, принаймні у сприйнятті людей. На відміну від Конгресу і суддів, президент сам виступав на радіо, а з появою телебачення його обличчя та образ особистості ввійшли чи не у кожний американсь­кий дім. Разом із тим, увесь загал конгресменів, сенаторів або членів Верховного суду не чутно та не видно на телеекранах, — хіба що, коли вони всі разом аплодують президентові, який виступає з Доповіддю про стан держави. А оскільки в демократичних системах джерелом реальної політичної влади є народ, то нове положення президента порівняно з іншими гілками влади скоро уподібнилася свого роду конституційній поправці, що була внесена технологією.

Розгляньмо іншу технологію, що впливає на нашу систему врядування. Коли технологія ведення війни не пов'язана з великими арміями та флотами, які потребують місяців на збори і просування до місця бою, а пов'язана з міжконтинентальними балістичними ракетами, здатними вразити ціль швидше, ніж у Конгресі збереться кворум, то хіба це не загрожує обмеженням права Конгресу оголо­шувати війну? Схоже, що і тут технологія внесла свої поправки до Конституції. Таким чином нова технологія характеризується від­мінним від попередньої технологічним коефіцієнтом взаємодії з нашою системою правління (термін «технологічний коефіцієнт» стосується унікального способу, в який кожна технологія впливає на ту сферу життя, де застосовується.)

Перехід від однієї технології до іншої, навіть якщо нова засто­совується для досягнення тієї ж мети, може принципово змінити співвідношення між різними елементами системи. Більше того, нові покоління технологій нині з'являються так швидко, що перехід від однієї до іншої інколи стає повною несподіванкою. І це також може створювати проблеми в наших взаєминах із довкіллям.

Розгляньмо, приміром, появу найвідомішого у Сполучених Шта­тах звалища небезпечних хімічних відходів — Лав Кенел. На початку нашого століття нова хімічна промисловість, що постала невдовзі після того, як Томас Едісон навчився підкорювати елек­тричну енергію, котрої вона вимагала дуже багато, будувала свої заводи якомога ближче до потужних джерел гідроелектроенергії, як-от Ніагарський водоспад. Едісон вирішив продавати те, що ми тепер називаємо постійним струмом, який втрачає більшу частину своєї енергії при передачі на великі відстані. Отож недивно, що для промислового будівництва на Ніагарі невдовзі вже не вистачало місця.

У підприємця полковника Вільяма Лава виникла ідея прокопати канал на декілька миль вище від того місця, де річка Ніагара різко вигинається вздовж схилу гори, наближаючись до водоспаду. Лав зрозумів, що канал, котрий з'єднає два рукави річки в її вигині, утворить штучний водоспад, здатний генерувати електроенергію для нових хімічних заводів, на будівництво яких понад каналом він сподівався. Але розпочавши роботи, Лав незабаром дізнався, що російський емігрант Никола Тесла (насправді він був за походжен­ням серб — Ред.) винайшов так званий змінний струм, завдяки чому стало можливим передавати електроенергію на великі відстані з порівняно малими втратами.

Раптом виявилося, що хімічне виробництво вже не треба розмі­щувати біля генератора електричного струму, а електроенергія від Ніагарського водоспаду передається до нових заводів за багато миль від електростанції. Згодом, шукаючи місця для хімічних від­ходів, натрапили на старий недобудований канал, заповнили його та засипали шаром ґрунту, а через багато років по обидва боки побудували житлові будинки. Просто в центрі було споруджено но­ву початкову школу для дітей, які не знали, чому ця місцевість має романтичну назву Лав Кенел, тобто Канал Кохання, аж поки хімі­калії не просочилися на поверхню якраз на ігровий майданчик.

Щось подібне ми можемо бачити, спостерігаючи, як наше суспіль­ство дозволило перетворювати центральні райони великих міст на отруйні звалища, осередки злочинності, наркоманії, злиднів, невігластва та відчаю. У цьому випадку змінилася не якась одна технологія, а власне ціла промислова епоха, яка заохочувала до скупчення виробничих та житлових приміщень поблизу портів, де можна було легко підтримувати критичну масу вугілля, сировини і працівників. Згодом розпочався перехід до постіндустріальної епо­хи, родини переїхали у передмістя, знайшли нові робочі місця та встановили нові правила свого життя. Покинуті ними центри міст, що стали вже непридатні з огляду ефективного виробництва, почас­ти перетворилися на сховища змарнованих доль.

Інколи зміни вносить не технологія, а умови ЇЇ використання. Наприклад, у Кенії плем'я, яке мешкало у гірських районах Ріфт-Велі, володіло успішною технікою обробітку землі для вирощуван­ня сільськогосподарських культур в цих умовах, але через приріст населення було вимушене мігрувати в низини. Однак аграрна тех­нологія, яка добре служила їм упродовж поколінь, спричинила катастрофічну ерозію грунту в новому районі їхнього проживання, де випадало більше дощів і був інший грунт. Так само цілком недо­речною може виявитися спроба перенести промислову культуру, успішну в багатій розвиненій країні, до бідної країни, що розви­вається, з зовсім іншими соціальними умовами.

Наше ставлення до технології може також ускладнитися у випад­ку взаємодії двох або більше потужних технологій. Ми всі обізнані з попередженнями на рецептурних медпрепаратах про можливі наслідки змішування різних ліків: два цілком добрих медпрепара­ти, що кожен із них, вжитий окремо, є корисним і ефективним, у поєднанні викликають дуже шкідливу реакцію. Те саме може трапитися і з технологіями. Я часто запитував себе, чи не завдає такої шкоди політичній культурі Сполучених Штатів співіснуван­ня телебачення й преси як конкурентних систем організації й поши­рення політичної думки? Надто часто у тих, хто знайомий з тією чи іншою подію або ідеєю за газетами, складається цілком інакше враження, ніж у тих, хто дізнався про те саме з вечірніх теленовин. Кожній з медіа-технологій властиво витворювати власний спосіб мислення і намагатися порушити плани свого конкурента. Внаслі­док цього країна загалом виявляється нездатною визначити свої цілі і ще менш здатною злагоджено