Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик
Деякі пісні, якими супроводжувався в минулому обряд оранки, згодом перейшли у розряд щедрівок, набувши християнських мотивів, що долучились до язичницьких:
Ой у полі плужок оре, Святий Петро поганяє,Рефрен:
Щедрий вечір, добрий вечір, Божа Мати їсти носить, добрим людям на цей вечір. їсти носить, Сина просить: За тим плужком Господь ходить, «Ори, Синку, цюю нивку, Та й посіємо пшеничку...»Інші посівальні пісні з часом дещо видозмінились і виконувались лише як поетично-магічні замовляння посівання (хоча, очевидно, первісно вони були словесними магічними формулами). їх основний мотив — накликання родючості на полі, в господарстві та у родині:
Сійся, родися, жито-пшениця, всяка пашниця, На щастя, на здоров'я, на цей Новий рік, Щоб вам ліпше велося, як той рік! Льон по коліна, щоб вас хрищених голова не боліла! Бувайте здорові, щоб ся вам велися воли і корови!Як жанр усної народної творчості посівальні пісні виявились Довгоживучими у народі. Як і колядки та щедрівки, вони теж значно видозмінились під впливом християнства. Увібравши його елементи, ці твори пізнішого періоду поєднали в собі мотиви обох релі-1Иних світоглядів, але зберегли акценти на язичницькому:
- А в полі, полі Сам Господь ходив. Сам Господь ходив, зерно розносив. Діва Марія Бога просила: «Уроди, Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю, усяку пашницю»...Обов'язковою ознакою цього жанру є оспівування чи зображення сівби, мотив якої супроводжував магічно-символічне «засівання» двора, хати, членів родини і т. ін.
Подекуди на українських землях збереглися окремі зразки чи елементи водохресних пісень — творів, які виконувались на свято Водохреща — святкування переходу сонця в сузір'я Водолія — день богині води Дани чи божества сонця Ярдана. За співзвучністю назв та під впливом християнства це свято отримало назву Йордану. Давньослов'янські язичницькі племена святкували цей день поблизу водоймищ особливими магічними ритуалами, метою яких було звеличити божества та духи води, задобрити їх, накликати їхню прихильність та допомогу. Окремі уривки водохресних пісень разом із пізнішими християнськими нашаруваннями донесли ряд поширених у них образів — води, Дани, річки, криниці, місяця; та мотивів — освячення води, замовляння до місяця чи води, виконання із водою певних магічних дій:
Ой на леді, на Йордані Там Орися біль білила, Святять воду три янголи. Рум'янеє личко мила, Йордан воду розливає, До місяця говорила: Ворон коні напуває. «Ой місяцю, місяченьку, Освіти ясно криниченьку...»За старим звичаєм водохресні дійства (як і всі інші язичницькі святкування) проводились вночі до сходу сонця, де важливого значення набував місяць. Перед сходом сонця набиралась і так звана «непочата вода», якою кропились оселі та господарство. Цей обряд нагадує ритуальне посівання і несе те ж символічно-змістове навантаження: родючість і процвітання.
Церква, яка на слов'янських та інших європейських землях пішла на компроміс із давніми віруваннями, перейняла ряд язичницьких ритуалів та обрядових дій, закріпивши їх церковним каноном.
Щодо сучасного розвитку народнопісенних жанрів зимового циклу варто відзначити той факт, що, як усі жанри, які втратили своє магічно-міфологічне підґрунтя і позбулись ореолу сакральності, колядки, щедрівки та посівальні пісні також часто набувають гумористичних ноток. Такі твори веселого характеру нерідко виконуються дітьми:
Коляд, коляд, колядниця,Або:
Я маленький сівачок. Добра з медом паляниця. Дайте гроші в кулачок. А без меду не така, Не давайте копійки, Дайте, дядьку, п'ятака. Бо діряві кишеньки, А давайте паперові, — Будьте ґазди гонорові!Але ця тенденція не поширюється на пісенні твори християнсько-біблійного змісту, які не втрачають свого
