Відьмак. Час Погорди - Анджей Сапковський
…давали там виставу ваганти та музики — вагант (від лат. vagantes, «мандрівний») — мандрівний музика, спочатку — клірик, який жив поза парафією і не мав офіційного місця у церковній ієрархії; пізніше до цієї категорії долучаються мандрівні жаки, середньовічні школярі та студенти, які в цю епоху не закріплювалися за окремим університетом і вільно переходили з одного учбового закладу до іншого. Із вагантами пов’язують розвиток світської — зокрема любовної та гумористичної — лірики.
…на обох них слід оголошує… — «наголосити слід» — оголосити когось у розшук із призначенням грошової винагороди за його голову.
…у вишитому цехінами сердачку — сердак (або «сардак») — верхній суконний одяг простого крою (з двох шматків сукна, один із яких розрізався на дві частини (поли); прикрашався крученими шнурами чи вишивкою. Сердаки, найчастіше, носили поверх одягу. Цехіни — тут блискучі круглі пласкі прикраси, які нашиваються на верхній одяг; у нашій реальності назва походить від арабського «siccah» — «карбована монета», оскільки спершу так звали золоті венеціанські дукати.
…кошик грушок-бергамотів — сорт груш специфічної, мов би сплюснутої форми плоду. У нашій реальності назва походить від ломбардійського (Північна Італія) міста Бергам. Серед грушок-бергамотів досить відомою є т. зв. «сапежанка», що походить з Польщі.
…вартий він за той вчинок поясу й острог! — при нобілітації зброєносця у рицарський стан окрім меча (символа шляхетного стану) людині вручалися пояс й остроги; пояс (здебільшого — оздоблений, дорогий за вартістю) як специфічний предмет одягу, призначений для носіння меча; остроги — як ознака володіння навченим рицарським конем.
Це слуги Короля Вільх — постать (у нашій реальності), що походить, імовірно, з германського фольклору (там цей персонаж так і зветься: Erlkönig); деякі дослідники вважають, що Король Вільх не є автохтонним німецьким персонажем, що він запозичений Й. Гердером з датського фольклору, де той зветься Ellerkonge і стосується, скоріше, ельфів; інші вказують на близькість його до Herlequin, персонажа англосаксонського та французького фольклору (відомі середньовічні оповідки про короля Герлу, вічного мандрівника на чолі примарного війська; до цього персонажа, до речі, стосується й італійський персонаж комедії дель арте Арлекін). Утім, будь-який варіант походження цього персонажа підтверджує головний для нас мотив: Король Вільх безпосередньо стосується кавалькади мертвих та примар, до Дикого Полювання, а зустріч із ним пророчить щонайменше хворобу, а то й смерть.
Другий кінець дроту тре’ у пляшку вкласти — із дослідженням природної електрики в нашій реальності пов’язаний інший Бенджамін — Франклін (один із творців Конституції США). Франклін вважав електрику «нематеріальною рідиною» і прославився серед наукової спільноти своїх сучасників дослідами із громовідводом, довівши електричну природу блискавки.
Каптан такий… називали дублетом — вид одягу, розповсюджений у Високе Середньовіччя та ранньомодерну епоху; це один із перших різновидів одягу, який сидів на тілі щільно, на застібках та зав’язках. З’явившись як нижній одяг (наприклад, його інколи піддівали під обладунок), з якоїсь миті увійшов у моду як одяг верхній. У цьому випадку він був коротким, приталеним і шився із вузькими рукавами. Сама назва дублету походить від фр. doublet, «подвійний, здвоєний».
…у формі хреста-анкха — хрест-анкх, відомий ще як «єгипетський хрест», має Т-подібну форму, увінчану зверху кільцем; у Давньому Єгипті виступав як символ вічного життя (в ієрогліфіці був одним з ієрогліфів зі значенням «життя», а як символ — вказував на безсмертя). Як містичний символ — широко розповсюджений поза межами Єгипту.
… бавляться у спалення Фальки в канун Саовіну — тут можна згадати, що обряд спалення великої солом’яної ляльки чи ляльки із хмизу в нашій реальності є складовою частиною обрядів початку — або кінця — зими (наприклад, спалення ляльки Морени у західних слов’ян чи Масляниці — у росіян).
Prohibita (список заборонених артефактів) — латинське слово, яке означає «заборонене»; у нашій реальності, наприклад, існує складений Ватиканом список заборонених книг, що має назву «Index Librorum Prohibitorum», «Індекс заборонених книг».
Ерцгерцог — у земній історії, спершу — титул австрійських правителів, який використовували сини та спадкоємці майбутніх імператорів; пізніше використовувався як синонім до поняття «принц» у багатьох королівських домах Європи.
Атакували Глевіцінген, прикордонний форт — нагадаємо читачеві, що формальний початок Другої світової війни пов’язують із т. зв. «Гляйвіцьким інцидентом» — інсценуванням німцями нападу на радіостанцію міста Гляйвіце (тоді — Німеччина, зараз — Глівіце, Польща), коли співробітники СС, перевдягнені в польську форму, напали на гарнізон міста та вийшли в ефір із антинімецьким виступом; перед відходом, працівники спецслужб залишили на місті нападу трупи, перевдягнені в польську військову форму.
…чимось наче перистилем — в античній архітектурі — відкритий майданчик, оточений із чотирьох боків колонадою; взагалі — звернемо увагу на те, що із архітектурою ельфів у циклі про відьмака раз у раз пов’язують елементи чи не виключно античні: згадаємо тут, наприклад, пілястри (плаский вертикальний виступ на стіні, що має форму й ознаки колони) чи каріатид (жіноча статуя, яка замінює в античній архітектурі колони чи пілястри й виконує функції підтримки антаблемента, горизонтальних конструкцій, що спираються на колони).
Головний комірник армії — у середньовічній Польщі нашої реальності комірником звався королівський — або, інколи, магнатський — урядник, який виконував управлінські та економічні функції. У цьому випадку йдеться про головного інтенданта армії.
Коронний підскарбій — посада у структурі Речі Посполитої, яка відповідала, в цілому, посаді сучасного міністра фінансів; він відав скарбницею та монетними дворами.
…піднесений до чину коад’ютора — коад’ютор» — від лат. cо — «разом» і juvo — «допомагаю», державна посада помічника (наприклад, у церковній ієрархії — помічник при неповносправному єпископі, що призначається Святим Престолом і не возведений у єпископський сан).
— Боягуз, — заявив він із гідністю… — умирає сто разів. Чоловік мужній умирає тільки раз — у нашому світі ця цитата й насправді відома з героїчного епосу, написаного не Любистком: це, між іншим, парафраз із п’єси В. Шекспіра «Юлій Цезар» (у перекладі В. Мисика: «Є тисяча смертей для боягуза; Хоробрий помирає тільки раз»; сцена ІІ, дія 2). Друга половина фрази походить від латинського виразу «fortes fortuna adiuvat» — чи то «сміливим доля допомогає», який приписується Теренцію.
…а корнет у форті казав — у ранньомодерному війську корнет
