Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел

Як і казав Денвер, безхатько зовсім не роздивлявся її обличчя. Його погляд був зосереджений на явно дорогих золотих з рубінами сережках. Коштовне намисто на шиї жінки також привертало його увагу. Жінка підійшла до смітника і гидливо викинула згорток всередину, після чого витягнула зі своєї сумочки парфуми і обприскала себе ними.

Тоді то Шейн і побачив це. Навіть занурений у чужі спогади він здригнувся. А коли винирнув, розгублено подивився на детектива.

— Що таке? — одразу ж помітив його стан Денвер.

Шейн опустив погляд на кристал в своїй руці і провів долонею по волоссю.

— Це дивно… Я певен, що бачив її… Ви встановили, коли помер цей малюк?

— Приблизно два місяці тому. Завдяки безхатьку ми точно знаємо, коли його викинули на смітник… — Денвер помітив його стан і запнувся. — Що?

— Я впевнений, що це вона… Але якщо це правда, вона на той час мала б уже бути мертва…

— Але її обличчя дуже розмите. Як ти можеш?..

— Родима пляма на шиї ідентична…

Він добре запам’ятав того духа, бо мав з ним справу одразу після арешту Лірена. Дух молодої жінки, що увесь час плакала. Він мало не сплутав її з Анікою. У них були схожі фігури і колір волосся. Це був один із тих моментів, коли його серце мало не зупинилося від жаху.

— Що ж, тоді…

— Нам не складно буде відстежити цього духа. Я особисто поставив на нього мітку відомства.

Денвер кивнув і пригладив пальцями розкуйовджене волосся.

— Гаспаре! — вставши з-за столу гукнув він, і в дверях одразу ж показалася конопата фізіономія рудого поліцейського. — Мені потрібно, щоб ти привів декого…

Менш ніж за годину вони уже стояли перед закинутим будинком на окраїні Строктема. Шейн мимоволі поморщився, коли повз нього пройшов безхатько, і поспішно закрив портал.

Шкала спіріометра одразу ж загорілася жовтим, що свідчило про наявність духа всередині.

— Але, сіде, я не впевнений, що зможу впізнати її, навіть якщо побачу, — переминаючись з ноги на ногу, проговорив їхній свідок, і Шейн мимоволі скривився.

Він уже вдосталь сил потратив на портал. На щастя чоловік хоч і був простаком духів бачити міг. Інакше йому довелося б застосовувати до нього ментальну магію.

— Не хвилюйтеся, — поспішив заспокоїти безхатька Денвер. — Нічого страшного, навіть якщо не зможете її впізнати.

Поки детектив розмовляв зі свідком, Шейн, постійно поглядаючи на спіріометр, відчинив двері будинку і зайшов всередину.

Надривний плач лунав з-під підлоги. Цього разу люк був не просто відчинений, а розламаний. І схоже, вцілілих світильників в закинутому будинку також не залишилось.

Шейн розправив долоню і запустив під стелю декілька магічних куль. В тусклому світлі убранство будинку мало ще більш моторошний вигляд.

— Нічогенький такий будиночок…

Іронічний коментар Денвера змусив його усміхнутися. Навіть безхатьки не наважувалися жити в закинутих будинках Окти. Надто часто духи колишніх власників застрягали в таких місцях.

Плач ставав гучнішим з кожною сходинкою. Коли вони, нарешті, спустилися в підвал, то побачили сяючу напівпрозору постать, що скрутилася в клубок в кутку приміщення.

Мітка відомства світилася білим на плечі духа. Шейн про всяк випадок перевірив спіріометр. І він досі горів жовтим, що свідчило про відносну стабільність духа.

Як і минулого разу дівчина гірко плакала, обіймаючи руками плаский живіт. Але тепер це сприймалося уже інакше.

Шейн обережно присів поряд із духом і неквапливо влив в нього дрібку магії. Дівчина перестала здригатися і наполохано підняла голову.

— Що скажеш? — перевів він погляд на Денвера, і детектив підійшов ближче, щоб краще роздивитися родиму пляму на шиї дівчини.

— І справді схожа…

Безхатько завмер на останній сходинці і, здавалося, навіть не дихав.

— Не хвилюйтеся, цей дух нічого не зможе вам зробити, — заспокійливо промовив Шейн. — Можете підійти ближче…

Поки він говорив, Денвер витягнув з кишені порожній кристал проекції і навів його на дівчину. Насправді, цю примару складно було назвати повноцінним духом. Скоріше уламок душі. Вона не могла ні чути, ні бачити їх. Її утримувало в цьому світі сильне горе.

Вливши в неї краплину магії, Шейн ненадовго пробудив її з цього стану. Але вона все ще перебувала там, в пастці своїх емоцій.

Безхатько тим часом підійшов ближче, щоб краще роздивитися духа. І дівчина, наче щось відчувши, встала на коліна і, не прибираючи руки з живота, озирнулася довкола. Чоловік здригнувся і смикнув Шейна за рукав.

— Її руки! — наполохано викрикнув він. — Це точно її руки!

— Ви впевнені? — уточнив Денвер, окинувши допитливим поглядом долоні дівчини.

І безхатько кивнув головою.

— Подивіться на ці плями, — тицьнув він пальцем в бік примари. І справді руки дівчини були вкриті вітиліго. Таке важко було не помітити. — Я ні в кого раніше не бачив таких рук. Це точно вона.