Кров Дракона. Хто із нас жертва? - Назар Мулік

Етто, із налитими кров'ю очима, поглянув навколо в пошуку порятунку, але зрозумів, що виходу звідси немає. Напевно, тримали в якомусь підвалі, тому допомога навряд чи прийде. Чародій не раз сам допитував людей, доводячи їх до смерті, але при цьому вибиваючи потрібну інформацію, тому чудово розумів, що саме з ним можуть зробити, і інструменти попереду говорили про те, що Благандійський Чаклун чудово знав, як ними користуватися.

Побачивши, що в'язень хоче щось сказати, Фалмін витягнув із рота Етто кляп і уважно подивився на обличчя, яке повільно спухало від удару.

— Краще приший мене, покидьку, тому що з кожною секундою можливість мого порятунку збільшується. Гадаєш, що по мене ніхто не прийде? — захохотав, плюючись кров'ю на всі боки Етто. — За мною стоять великі люди, дурнику, яким ти встав на заваді.

Фалмін відхилився, обміркував сказане полоненим, потім посміхнувся невинною посмішкою демона й взяв зі столу ножиці з вигнутими ручками. Етто завертівся на місці, наче сом у сітці, але тікати було нікуди. Фалмін схопив праву руку вбивці й миттєво відрізав покидьку вказівний палець, той завив ще голосніше, ніж до цього. Чаклун швидко загасив цей крик ударом по зубах, які полетіли в різні боки з домішками крові й слини.

— Гаразд, сука, скажу! — заверещав Етто, побачивши, що Фалмін тягнеться за іншою рукою. — Чотири тижні тому мені прийшло замовлення — знайти інформацію про Благандійського Чаклуна. Про тебе, пся матір! — Етто запнувся, сплюнув кров, Фалмін терпеливо чекав. — Я погодився, тому що посередник запропонував кругленьку суму за це. Приблизно за тиждень я зібрав потрібну інформацію.

— Яким чином?

— Ти не дуже гарно і ховався. Видно, не було сенсу, тому що не думав, що можеш мати ворогів, але повір мені, собачий хвіст, у тебе їх вистачає вдосталь. Твій виродок непроста дитина!

Фалмін схопив вбивцю за чорне волосся, силою нахилив до себе й наблизив ножиці до правого вуха, яке виявилося в Етто незвичайно великим. Той хотів щось крикнути, але Благандійський Чаклун холоднокровно різанув, кинув обрубок на землю, де вже лежав один палець полоненого.

— Ах ти ж син повії! — кричав, ледь стримуючи сечу в міхурі Етто, стиснувши зуби й примруживши очі, в яких від болю побігли темні кола. — Я ж кажу тобі все, що знаю!

— Це щоб не розслаблявся. А тепер головне: хто тебе найняв?

Сказати вбивця не встиг. Позаду нього із нізвідки сформувався портал. Фалмін вскочив, схопився за меча, але щось відкинуло його назад до столу. З кільця тільки що утвореного порталу вискочив кремезний чоловік у масці й у чорному бойовому одязі. Противник кинувся вперед із довгим мечем в руках, який небезпечно замерехтів у світлі свічки. Проте його удар був направлений не у Фалміна, а в Етто, який наче сардина викручувався на стільці, намагаючись його розстрощити. Удар невідомого воїна був швидким і точним. Меч пройшов прямісінько по рівній горизонталі й голова вбивці впала на землю, а тіло, в останніх агоніях обм’якло раз і назавжди.

— Сучий син! — крикнув Фалмін, відкинувши стола зі своєї дороги.

Тим часом вбивця кинув голову Етто до порталу, як підтвердження смерті замовленої персони. Чаклун наскочив зверху, цілячись в шию, але противник провернувся, опинився за спиною і вдарив одразу. Фалмін наосліп закинув меча за спину, відчув як по ньому пройшлося лезо опонента. Чаклун зробив пірует, провернувся на місці, але цей удар був відбитий напрочуд елегантним і спритним фінтом. Фалмін засопів від злоби, войовничо заричав. Противник весь час мовчав, наче зосереджуючись на кожному рухові свого опонента. Чоловік у масці напав, красиво провернувши меча знизу. Фалмін відставив ногу, лезо пройшло в декількох сантиметрах від стегна. Вони схрестили зброю, довго боролися. Здавалося, що противники майже однакові по силі й цей бій буде тривати вічно, але вбивця вирішив закінчити його хитрістю. Відбивши удар і збільшивши відстань, дістав вільною рукою з мішечка на поясі чорний порошок і сипнув в очі Фалміну.

— Я тебе… — чаклун не встиг договорити, коли йому підсікли ноги й повалили на землю. Очі сльозилися і нічого не були видно.

Противник, схилившись над Фалміном, уважно глянув на обличчя і меча опонента. Певно, він знав, з ким мав справу, адже був готовий до такого бою. Фалмін беззахистно водив руками по землі, намагаючись нащупати меча, але чоловік у масці відкинув його ногою в темний куток, пнув чаклуна в плече, поваливши назад на землю. Потім декілька разів стукнув чоботом по ребрах, прим'явши і, можливо, зламавши декілька. Чаклун застогнав, але зненацька вихопив кинджала й всадив в ногу покидька. Той заричав, схопив чорноволосого за волосся, вдарив об стіл; потім зацідив кулаком по обличчю, намагаючись відключити його, але той тримався, хоча перед очима бігали дивовижні кола. Все крутилося, а голова запаморочилася.

Невідомий чоловік у масці підійшов до безголового тіла Етто, навколо якого вже зібралася добряча кальобуха крові.

— На одну гниду менше, — сказав вбивця, пройшовши повз мертве тіло.

Вже перед самим порталом, який почав ще яскравіше сяяти, чоловік у масці повернув голову, поглянув на нерухоме тіло Фалміна, який безпорадно лежав на землі біля поламаного столу.

— До нових зустрічей, Фалміне із Мальгарда. Нехай же доля колись зведе нас у чесному поєдинку, якщо на те буде воля богів, — з цими словами вбивця зробив крок вперед і розчинився в нескінченному вирі матерії та магії, перемістившись кудись далеко, подалі від цього підвалу. Портал закрився за ним, а разом із цим і зникла можливість для чаклуна вислідити нового вбивцю і найголовніше — його замовникі.

Два мисливських пси, лежачи біля ніг короля, напружилися, глянули на зачинені двері. Дійсно, король і сам почув тихі кроки, що наближалися до його покоїв.