Учень убивці - Робін Хобб

Він пішов, забравши з собою свічку та свої попередження. Я влігся і засинав, слухаючи, як Ковалик гризе кістку і по-щенячому гарчить.

Розділ 15

Каміння Правди

Якщо говорити простими словами, то Скілл — це здатність обмінюватися думками. Його можна використовувати по-різному. Наприклад, під час бою командир може передавати своїм підлеглим прості відомості та команди, якщо вони навчалися Скіллу. Ті, хто добре володіє Скіллом, можуть впливати навіть на прості мізки ворогів, змушуючи їх боятися або сумніватися. Таких людей досить мало. Але особливо обдаровані здатні говорити напряму зі Старійшинами, які перебувають найближче до богів. Дехто наважувався так робити, але дуже мало хто розповідав, що запитував, бо недарма кажуть, що Старійшинам можна ставити питання, але можеш дістати відповідь не на своє питання, а на те, яке варто було поставити. А відповідь іноді виявляється такою, що, почувши її, людина не витримає і помре. Той, хто розмовляє зі Старійшинами, матиме найбільшу насолоду від Скіллу, але наражається й на велику небезпеку. Тому кожен, хто володіє Скіллом, повинен уникати цього, і неважливо, наскільки він сильний, бо під час використання Скіллу людина так відчуває повноту життя та піднесення духу, що в неї може зупинитись дихання. Навіть якщо людина просто користається Скіллом, то це повністю захоплює її, а для слабких стає звичкою. Але під час розмови зі Старійшинами виникає таке сильне почуття блаженства, яке не можна ні з чим порівняти. В людини, яка розмовляє зі Старійшинами, можуть зникнути почуття та розум. Така людина помирає, втративши розум, хоч і від радощів.

Блазень мав рацію: я взагалі гадки не мав, наскільки серйозною була небезпека, і вперто не помічав її. Я навіть не хочу згадувати наступні тижні. Думаю, ви вже здогадалися, що з кожним днем Гален мордував нас усе більше. Він став ще жорстокішим і ще пильніше контролював нас. Деякі учні одразу ж відсіялися. Меррі стала першою. Вона перестала відвідувати уроки на четвертий день. Я бачив її лише раз. Вона прокрадалася в коридорі з сумним, залитим рум’янцем обличчям. Я дізнався, що Серена та інші дівчата уникали її після того, як вона покинула заняття. Згодом вони завжди говорили про неї таким тоном, наче вона не просто провалила випробування, а скоїла якийсь низький та огидний вчинок, за який їй не буде прощення. Не знаю, куди вона поїхала, але покинула Оленячий замок і більше ніколи не поверталася.

Гален за допомогою похвал та образ розділяв студентів так само, як океан відділяє каміння від піску на березі по лінії припливу. Спочатку ми всі намагалися бути найкращими, але не через те, що любили Галена чи захоплювалися ним. Я не знаю, що відчували інші, але я не відчував нічого, окрім ненависті, до того ж такої сильної, що прийняв рішення не зламатися. Після багатьох днів образ почути від нього одне добре слово, вимовлене неохоче, дорівнювало бурхливій похвалі від інших учителів. За кілька днів його зневажливого ставлення я став глухим до його кпинів. Я почав вірити в те, що він говорить, і марно намагався змінитися.

Ми постійно змагалися за його увагу. Дехто стали його улюбленцями. Август був одним з них, і ми постійно намагалися його наслідувати. Без сумніву, я був найгіршим учнем, але все ж хотів вирізнитися. Одного разу запізнившись на дах, я більше не повторював цієї помилки і не здригнувся під ударами, як і Серена, що теж була неулюбленою ученицею. Вона плазувала перед Галеном і жодного разу не нарікала через те, як він уперше відшмагав її. Але він постійно знаходив якісь прогріхи, лаяв і лупцював її частіше, аніж інших дівчат. Але через це вона ще впертіше намагалася довести, що зможе витримати його образи. Після Галена вона була найнетерпимішою до тих, хто уникав чи сумнівався в доцільності нашого навчання.

Середина зими. На даху холодно й темно, окрім світла з проходу. Башта була найзанедбанішим місцем на світі, а Гален — його богом. Він зробив із нас злагоджений підрозділ. Ми вважали себе елітою, привілейованою групою, яка має право навчатися Скіллу. Навіть я в це вірив, хоч Гален постійно знущався з мене й бив. Ми зневажали тих, хто покинув навчання. Ми спілкувалися лише між собою і з Галеном. Спочатку я сумував за Чейдом; мені було цікаво, як там Барріч і леді Пейшенс. Але через кілька місяців і ці другорядні справи більше не цікавили мене. Навіть блазень і Ковалик почали мене дратувати, бо я цілеспрямовано намагався дістати похвалу від Галена. Блазень тихцем відвідував мене. Хоча коли я почувався найбільш нещасним і змученим, то єдиною розрадою для мене було, що Ковалик торкався моєї щоки своїм вологим носом. Іноді мені було соромно, що я так мало проводжу часу зі своїм цуценям, яке потихеньку росло.

Після трьох місяців холоду й жорстокості нас залишилось восьмеро. Затим почалося справжнє навчання. Гален пішов на деякі поступки і вже не так паплюжив нашу гідність. Це здалося нам не просто розкішшю, а подарунками від Галена, за які ми були вдячні. Він дозволив нам додавати в їжу трішки сушених фруктів, носити взуття і короткі розмови за столом — не більше. Але ми вдячно плазували перед ним, і зміни лише починалися.

Я проблисками пам’ятаю, як Гален уперше торкнувся мене Скіллом. Ми стояли на даху, й між нами була більша відстань, бо нас поменшало. Гален підходив до кожного, зупиняючись, а інші поштиво чекали.

— Підготуйте свій розум до зв’язку. Відкрийте його, але не занурюйтеся в насолоду, бо Скілл створено не для неї.

Він походжав між нами хаотично. Ми стояли на відстані, тому не бачили одне одного. Галену не подобалося, що ми спостерігаємо за ним. Ми чули лише його короткі суворі слова, а також тихий подих тих, хто відчув Скілл. До Серени Гален звернувся з огидою:

— Відкрий розум, я сказав, а не знічуйся, як побитий собака.

Нарешті Гален підійшов до мене. Я слухав його й намагався відпустити всі почуття, як він учив раніше, щоби бути відкритим лише для нього. Я відчув, як він торкнувся мого розуму, наче хтось полоскотав мене по лобі. Я непорушно стояв перед Галеном. Це почуття росло; я відчував його тепло і світло, але відмовлявся впускати його. Я відчував, що Гален уже проник у мою свідомість, безжально читаючи мої думки, і намагався зосередитися, як