Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел
Незважаючи на втому вона все ще була надто схвильована для того, щоб заснути. Найрізноманітніші думки роїлися в її голові. Усю ніч вона крутилася, вертілася як вуж на сковорідці. Зрештою, заснути їй вдалося тільки під ранок.
Ось чому ні настрою, ні сил у неї зранку не було. Ще й форма ця... Як і говорив Лірен, символ, який вона бачила тоді в катівні, був вигравіруваний на ґудзиках студентської форми. Щоправда, її ґудзики були срібними, не золотими, як у її мучителя.
Вона сподівалася, що це допоможе їй звузити коло підозрюваних. Хоч вона і хотіла знайти його, їй було справді страшно.
Андрея все ще не була готова зустрітися з ним віч-на-віч. Її жахала одна думка про те, що він бродить десь тут, цими коридорами. Як звичайний студент відвідує лекції і практичні завдання.
Труснувши головою, вона прогнала зайві думки зі своєї голови і різко видихнувши увійшла в аудиторію. Шум, гам, веселий сміх і магія… Вона на мить відчула себе зайвою серед цих дітей, а тому завмерла збентежено на порозі.
— Не заходиш? — перепитали у неї за спиною, і Андрея поспішно відступила в бік.
Хлопець окинув її допитливим поглядом і попрямував до свого місця. Глибоко вдихнувши, вона знову оглянула аудиторію і вибравши собі усамітнене містечко, попрямувала туди. Поки вона витягала із сумки підручник і конспект Аніки, в аудиторію заходили все нові й нові студенти.
Якоїсь миті поряд із нею приземлилася сумка і, піднявши голову, Андрея зустрілася поглядом з уже знайомою вакхарійкою. Інгу обережно присіла поряд і прикусила губу. Вона явно хотіла щось сказати, але в аудиторію увійшов викладач і одразу ж після цього продзвенів дзвінок.
Після короткого привітання і переклички професор Вігмор розпочав свою лекцію. І Андрея, скорчивши зосереджену моську, зробила вигляд, що уважно слухає.
— Магія панувала у нашому світі завжди, — натхненно зачитував матеріал професор. — Магічні потоки, подібно підземним водам прошивають нашу планету. Місця їх перетину називають місцями сили. Там де магічні потоки вибираються на поверхню утворюються відкриті джерела магії.
— Це як у храмі праматері роду людського?
— Саме так, сіде Родман, — добродушно усміхнувся викладач. — Побутує теорія, що перший маг отримав свою силу саме з такого відкритого джерела. Однак, це всього лише нічим не підтверджене припущення.
Вакхарійка постукала легенько по її плечі, і Андрея розгублено подивилася на неї. Інгу прикусила губу і вказала ручкою на свій конспект.
«Вибач»
Андрея мимоволі усміхнулася. Дівчина і справді мала винуватий вигляд. Наче це вона поводилася як варварка. Тяжко зітхнувши, Андрея нахилилася трішки вперед.
— Я не злюсь, — тихо прошепотіла вона і зосередилася на конспекті Аніки.
Дівчина вела детальні записи. Конспект майже слово в слово повторював лекцію викладача.
— Перші спроби систематизувати магічні знання датуються ІХ тисячоліттям до заснування Вільхферму. Задовго до заснування Окти. “Збірник дієвих прокльонів Адели Роун”. — Андрея мимоволі усміхнулася, прочитавши відмітку на полях: “шостий ряд, верхня полиця”. Навіщо Аніці знадобилася ця древня збірка, Андрея не знала, але однозначно збиралася навідатися сьогодні в бібліотеку. — Як ви самі розумієте, магеса навряд чи усвідомлювала, даючи назву своїй праці, що вона увійде в історію, — студенти дружно розсміялися. — Як Адела Роун і обіцяла, ці прокльони все ще дієві. Це дозволяє припустити, що емоційний заклик може спонукати магію всередині вас до дії.
— Натякаєте на те, щоб ми слідкували за своїм язиком?
— Просто хочу, щоб ви були обережні, лер Елер. Особливо коли перебуваєте під впливом емоцій.
Андрея прослідкувала за поглядом викладача і мимоволі поблідла, коли очі лірійця за задньою партою спалахнули примарним сяйвом. Чимось цей лірієць відрізнявся від Лірена. І вона декілька хвилин не могла відірвати від нього свого погляду. Безсумнівно він був високим, блідим… Волосся його було білим як сніг. А очі майже червоними, сяючими, але блідими. І все ж, незважаючи на схожість, він суттєво відрізнявся від Лірена.
— Він чистокровний, — наче прочитавши її думки, прошепотіла вакхарійка, і лірієць різко повернув голову в її бік.
На мить їхні погляди зустрілися, але Андрея поспішила відвернутися. Чистокровний? Насправді, вона не багатьох лірійців бачила. По суті, крім Лірена, вона бачила ще хіба двох. І те давно в дитинстві. І вона уже мало що пам’ятала з того часу.
Стоп!
— Як ти?...
— Я бачила вас двох в кафе вчора, — з легкістю зрозуміла її дівчина і Андрея різко побіліла.
Це погано. А якщо їх бачив разом хтось знайомий. Як їй пояснити зустріч з лірійцем? Панічні думки на якусь мить затопили її свідомість.
— Лер Аніка! — Андрея здригнулася і перевела погляд на викладача.
Поряд із професором стояв високий широкоплечий поліцейський і нетерпляче дивився на неї. Андрея побіліла ще сильніше і встала з-за столу.
— Поспішіть, — поквапив її викладач. Що вона пропустила? — Ніхто не вкраде ваші конспекти не хвилюйтеся. Вам просто поставлять декілька запитань стосовно вчорашнього інциденту.