Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес - Марго Вольська

Алісі я довіряла, але раптом вона, добра душа, погодиться розповісти Есмондові щось для «мого ж блага»? Це може дуже сумно закінчитись. Як мінімум, він образиться, що я шукала про нього інформацію. Як максимум – знищить мене, Алісу, Джейсона, ту книжку, і мова геть не про копію! Тож я обирала варіант не відкривати зайву інформацію демонові, принаймні, доки не буду переконана, що він не хоче нікого з нас вбити і не має злих намірів.

– Мовчатиму, мов риба, – пообіцяла сестра. – Мелісо, в мене нема нікого ближчого за тебе, кому б я могла розповісти те, що ти мені довіряєш?

– Нікому, – видихнула я. – Але мушу попередити, пробач.

– Ти не пробачення проси, а сідай поїж, – звеліла вона. – А я поки все подивлюсь, гаразд?

Звучало розумно, тож я погодилась. Тим паче, що їсти справді хотілось. Голод був не надто гострий, зате руки і ноги видавались холодними, мов лід. Есмонд розповідав, що саме так моє тіло реагуватиме на нестачу енергії – стрімко замерзатиме, подаючи сигнали, що пора б вже його нагодувати. Настільки випробовувати власні межі можливого я не планувала, втратити контроль над собою не найкраще, що може зробити сніжна відьма в оточенні підозрілих осіб.

Тим паче, їжа здавалась такою смачною!

Тож наступні півгодини ми обидві провели з користю. Я розповіла всі деталі нашої сварки з Есмондом, тоді взялась за їжу, а Аліса намагалась вникнути в сутність книги, що я їй дала. Зрештою, вона стягнула кілька шматочків вишневого тарту, явно для того, щоб краще сприйняти інформацію, і вражено похитала головою.

– Отже, ти уже з усім ознайомилась, – зробила свій висновок я.

– Можна сказати, що так, – погодилась сестра. – Отже, ти підозрюєш, що…

– Що зв’язок між батьком і сином дуже міцний і живий досі, а також що син не стане відкидати геть ідеї свого тата, – похмуро підтвердила я. – Мені здається, що це, ну… Логічно, розумієш? Принаймні, мені є за що переживати.

– Так, – кивнула Аліса, – не казатиму, що твої хвилювання безпідставні, та, як на мене, приймати радикальні рішення теж не варто.

– Так? А коли ж буде варто?

Вона мовчки похитала головою.

– Мелісо, – промовила сестра, – ти можеш звинувачувати його скільки завгодно, але ж він досі не зробив тобі нічого поганого. Крім того, тебе захищає договір.

– Договір?

– Так, ти ж підписалась стати його ученицею. Це не так, як з нашими науковими керівниками. Демон не може безпосередньо нашкодити своєму учневі. Там є багато «але», і цей захист можна обійти, але просто так прив’язати тебе до вівтаря та розрізати навпіл Есмонд не зможе. І випити з тебе силу без твого дозволу також. Я тобі більше скажу, вплинути на твою свідомість магією або якимись немагічними компонентами, доданими в їжу, аби ти погодилась на подібне, він також не має права. Тож, якщо брати до уваги все те, що тут вказано, Есмонд, аби повторити експеримент свого батька, повинен отримати твою щиру згоду, дану при здоровому глузді, інакше демонічна магія випалить його зсередини.

Я зиркнула на сестру.

– Невже це правда так? – прошепотіла вражено я. – Тож, ти хочеш сказати, що…

– Що Есмондові дуже важко справді тобі нашкодити. І що такі угоди не підсовуються тим, кого ти хочеш вкласти на жертовний стіл та пришпилити до нього ритуальними кинджалами, – підтвердила Аліса. – З цього я роблю висновок, що або в нього якийсь ну дуже підступний план, або він справді про тебе турбується. Ми не можемо знати напевне, але, якщо ти лишатимешся обережною і не дозволятимеш йому зайвого, то, в цілому, переживати нема про що. Крім того, – вона заговорила ще тихіше, – демони зазвичай дуже ревниві, а коли ще й про угоду йде мова… Скоріше за все, Мелісо, він просто відчуває надмірну увагу до твоєї особи з боку цього Джейсона. Можливо, ревнує, можливо, переживає. Я думаю, Есмонд також знає в деталях про особливості усіляких, гм, експериментів, – вона віддала мені кулон, – тож не хоче, аби якийсь інший демон тобою скористався. У них-то обмежень не буде.

Слова Аліси звучали логічно, водночас і налякавши, і заспокоївши мене. Що ж, мені справді хотілось, аби Есмонд виявився ні в чому не винен, так що я була готова повірити їй на слово, тим паче, що з логіки все виходило справді так, як описувала сестра. Але в той же час відкидати перспективу нападу з боку Есмонда теж не можна…

– Ти мене ніби й втішила, а ніби й ні, – нарешті зітхнула я. – Але на Есмонда я все одно ображена. Навіть якщо він зробив це все тільки тому, що хотів мене захистити.

– Вирішувати тобі, – знизала плечима Аліса. – Хочеш, я спробую забрати тебе звідси додому? Якщо треба, то ми такий вітер з батьком піднімемо, що…

– Ні, – я рішуче хитнула головою. – Лишаюсь тут. Зрештою, якщо Есмонд справді лиходій, то я лише вас підставлю, а якщо ні – то в першу чергу постраждаю сама, бо, знаєш, архідемон – це таки гарний захист від інших гостів з Безодні, чи не так?

Аліса всміхнулась.

– От що мені більш за все подобається в тобі, сестро, це твоя раціональність. Але пам’ятай, як тільки ти відчуєш щось не те, ти завжди можеш звернутись до мене! Так? – і вона разом з кулоном повернула мені ще якийсь крихітний предмет. – Мелісо?

Я відчула, як колеться голочками дрібний амулет і кивнула.