Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Уоррен підняв невеликий камінчик і, тримаючи його в руці, заговорив:

— Не хочу здатися неввічливим, генерал, і вже зовсім не має наміру відмовляти вас боротися за праве діло, але Орден був моїм хобі. Я вивчав його роками. Адже я теж із Старого світу.

— Чесна заява. Так що ви хочете нам сказати?

— Ну, уявімо, що кришка столу — це Старий світ. Область, звідки Джеган черпає поповнення. Звичайно, там є і малонаселені райони. Але густозаселених теж вистачає.

— Як і в Новому світі, — кивнув генерал. — У Д'харі є і заселені, і пустельні місця.

Уоррен похитав головою і провів рукою над кришкою столу.

— Скажімо, весь стіл — це Старий світ. — Він показав генералу камінь, потім поклав його на край столу. — А це — Новий світ. Ось такого розміру, як цей камінчик, порівняно зі Старим світом.

— Але… але це не включаючи Д'хару. — Генерал ледве не заїкався. — Напевно… З Д'харою…

— Д'хара вже сюди входить.

— Боюся, Уоррен правий, — сказала Верна. Сестра Філіпа теж похмуро кивнула.

— Можливо… — Промовила вона, дивлячись на складені на колінах руки, — можливо, Уоррен правий, і Річарду було бачення нашої поразки, і він знає, що повинен триматися осторонь, інакше загине, як усі ми.

— Дуже сумніваюся, — ласкаво промовив Зедд. — Я знаю Річарда. Якби Річард вважав, що ми програємо, він би сказав, щоб люди мали це на увазі, приймаючи рішення.

Генерал відкашлявся.

— Ну, взагалі то в цій купі одного листа бракує. Найпершого, де лорд Рал розповідає мені про своє видіння. І в ньому він дійсно написав, що у нас немає шансів перемогти.

Зедд відчув, як кров відринула від серця, але постарався не показати слабкості.

— О? І де ж він? Генерал покосився на Верну.

— Ну взагалі-то, — зам'ялася Верна, — коли я його прочитала, то розлютилася і…

— Зім'яла лист і жбурнула у вогонь, — закінчив за неї Уоррен.

Верна почервоніла, але виправдовуватися не стала. Зедд цілком розумів її почуття, але все ж волів би прочитати лист сам. Він видавив посмішку.

— Це його точні слова — що у нас немає шансів перемогти? — Запитав Зедд, намагаючись приховати тривогу. Він відчував, як по спині струмує піт.

— Ні… — Генерал Райбах засовався на лавці, підбираючи слова. — Ні, лорд Рал писав, що ми ні за яких обставин не повинні безпосередньо атакувати Імперський Орден, інакше будемо знищені і всі шанси на перемогу в майбутньому виявляться втраченими назавжди.

До пальців Зедда почала повертатися чутливість. Він стер піт зі скронь. Тепер можна зітхнути відносно спокійно.

— Ну, в цьому, безумовно, є сенс. Якщо їх так багато, як говорить Уоррен, то, звичайно, пряма атака — чистої води самогубство.

Це дійсно була розумна порада. Однак Зедд не розумів, навіщо Річарду говорити настільки очевидну річ такому досвідченому військовому, як генерал Райбах. Можливо, Річард просто остерігає їх? У цьому немає нічого поганого.

Еді взяла Зедда під руку і сунула кулачок йому в долоню.

— Якщо ти вважаєш, що потрібно залишити Річарда в спокої, ти залишишся тут? Навчиш їх тому, що їм потрібно знати?

Посміхнувшись, Зедд обійняв Еді за плечі.

— Ну звичайно, я вас не залишу.

Всі присутні тихо зітхнули і розслабилися, ніби їм зняли петлю з шиї.

Зедд обвів присутніх важким поглядом.

— Війна — брудна штука. Завдання — убити людей до того, як вони вб'ють тебе. Магія на війні — всього лише зброя, нехай і страшна. І ви повинні чітко розуміти, що, отже, магія використовується для того, щоб вбивати.

— Що нам потрібно робити? — Запитала Верна, явно задоволена, що Зедд погодився залишитися, але не демонструє цього так відверто, як генерал Райбах, Уоррен і сестра Філіпа.

Зедд задумався, мнучи балахон. Він зовсім не прагнув давати такі уроки.

— Приступимо завтра вранці. Вам належить багато що дізнатися про те, як протистояти магії на війні. Я навчу всіх, наділених даром, як звернути на зло те, що ви завжди сподівалися звертати на благо. Уроки досить таки неприємні — втім, альтернатива ще гірша.

Думки про теоретичні лекції, а тим більше — про практичні заняття, не надто радували. Еді, що мала деяке уявлення про жахливу суть такої війни, співчутливо потерла Зедду спину. Важкий балахон лип до тіла. Зедду дуже хотілося отримати назад свій простий балахони.

— Ми зробимо все можливе, щоб захистити наших людей від жахливої магії Імперського Ордена, — сказала Верна. — Слово аббатиси.

— Значить, завтра і приступимо, — кивнув Зедд.

— Боюся навіть думати про застосування магії у війні, — промовив генерал Райбах, піднімаючись. Зедд знизав плечима:

— По правді кажучи, основна мета магії на війні — протистояти магії супротивника. Якщо ми як слід впораємося з нашою роботою, то вийдемо на рівновагу. Іншими словами, вся магія буде нейтралізована, і солдати зможуть битися, не побоюючись сюрпризів. Ви будете битися сталь проти сталі, поки ми станемо битися магією проти магії.

— Тобто прямої магічної допомоги у нас не буде?

— Ми постараємося будь-якими способами нанести їм максимальну шкоду, — знову знизав плечима Зедд, — але коли намагаєшся використовувати магію як зброю, противник, у свою чергу, намагається її нейтралізувати. А всі їхні спроби використовувати магію проти нас вже будемо намагатися нейтралізувати ми. Результат застосування магії на війні — якщо все виконати чітко